Вт - 20 1/9
ПЛАН РОБОТИ
з предмета Підготовка до ЗНО. історія України
зі здобувачами освіти
на період карантину
11.01.2021
Тема 19. Західноукраїнські землі на поч. ХХ ст.
Урок 18. Соціально - економічний розвиток західноукраїнських земель на початку
ХХ ст..
1. Переглянути відеоурок:
https://youtu.be/Vn1XFaC-gzE
2. Переглянути відео:
https://youtu.be/BIgnQHRPaKM
https://youtu.be/PLJgGwfw9yY
3. Виконати тести:join.naurok.ua Код доступу 3319453
Завдання необхідно виконати до 21 січня 12:00
4. Відповіді надсилати:
Електронна адреса: larapronchakova@gmail.com
Viber https://invite.viber.com/g2=AQBxgYiwUTqOVEs4hIIabi8bB035I8VFjf6vWqO3OIx42XSJDOzdk3sigyzLG5eK
5. Прочитати матеріал і дати відповіді на запитання:
Поясніть значення терміна «кооперація».
Які галузі промисловості розвивалися в Західній Україні у XIX столітті?
Хто і коли створив культурно-освітнє товариство «Просвіта»?
Упродовж уроку визначте, що змінилося, а що — ні в сільському господарстві, промисловості й торгівлі західноукраїнських земель на початку XX століття
1. Сільське господарство
Сільське господарство було основою економіки Західної України, у ньому працювало 90% зайнятого населення. Попри зростання обсягів виробництва сільськогосподарської продукції і використання сучасних агротехнічних прийомів, із минулого століття у спадок перейшли проблеми, які влада не змогла розв’язати. Зберігалося малоземелля, зростала чисельність безземельних селян; незважаючи на трудову еміграцію, не зникло аграрне перенаселення.
Водночас зростала соціальна активність селянства, передовсім у кооперації. Продовжували розвиватися різноманітні її форми, виникли великі кооперативні об’єднання, зокрема Крайовий кредитовий союз, який налічував 889 членів, Український крайовий ревізійний союз у Львові, котрий об’єднував 180 тис. кооператорів. Масовою організацією стало товариство «Сільський господар», до якого належали 1,5 тис. гуртків у селах. Чільне місце в економічному житті займало страхове товариство «Дністер», засноване у 1892 р. На Буковині кооперативні товариства об’єднувалися довкола «Селянської каси», створеної на початку XX століття. Усього в Галичині у 1913 р. діяло 1,3 тис. українських кооперативів, на Буковині — 200 і кілька — на Закарпатті. Кооперація покращила становище багатьох українських селян.
Іншою формою протидії важкому економічному становищу стала еміграція. Позаяк держава була неспроможною забезпечити українських селян вільними землями, бо таких земель практично не мала, то й не чинила перешкод переселенню за кордон. Отож українці у пошуках роботи виїздили переважно на Американський континент, зокрема до США, Південної Америки, Канади. За перше десятиріччя XX ст. туди емігрувало близько 300 тис. осіб з Галичини і Буковини, 40 тис. — із Закарпаття. Обжившись на нових землях, вони намагалися зберегти національні традиції.
1. Яким був стан сільського господарства Західної України?
2. Які кооперативні об’єднання діяли в Західній Україні?
3. Куди і чому емігрували українці Австро-Угорської імперії?
Дослідник про товариство «Сільський господар». Микола Хронов’ят (український історик):
«За три роки (1909—1912) товариство «Сільський господар» провело 91 господарський курс та 3529 занять. Члени товариства заклали показові ділянки, поширювали господарські знаряддя і машини, організували спілку для продажу насіння, штучних добрив і господарських машин та спілку для збуту худоби».
1. Поміркуйте. Чи можна стверджувати, що товариство «Сільський господар» створювало фундамент економічного благополуччя селян? Доберіть аргументи з документа.
Приміщення страхового товариства «Дністер». Львів. Фото початку XX ст.
Дослідник про життя українців у Канаді. Степан Макарчук (український історик):
«Із часом в українських поселеннях були засновані ніколи, налагоджувалися громадські зв’язки, створювалися релігійні громади. Почали діяти організації товариства «Просвіта». У 1903 р. стала виходити українська газета «Канадійський фермер». У 1912 р. українець Теодор Стефаник був обраний у муніципальну раду Вінніпега. У 1913 р. Андрій Шандра в (провінції) Альберті й Тарас Фарлей у Манітобі стали депутатами провінційних законодавчих органів. Українські громади почали інтегруватись у суспільство Канади».
1. Спростуйте або підтвердьте думку: «Українські емігранти зберігали у своїх серцях Україну».
Учасники драматичного товариства імені І. Котляревського, Вінніпег, Канада, 1914 р.
Активна життєва позиція Кость Левицький (1859—1941)
Ім’я (повне). Костянтин Антонович Левицький.
Народження. 18 листопада 1859 р. у с. Тисмениця Станіславського повіту (нині — Івано-Франківської області).
Походження. Народився в сім’ї священика о. Антона, який походив зі шляхетського роду.
Освіта. Тисменицька початкова школа, Станіславська гімназія, правничий факультет Львівського та Віденського університетів.
Початкові умови формування особистості. На формування світогляду вплинули національно свідоме родинне середовище, українські педагоги, діяльність українських народовців.
Особистість і українське національне відродження. Під час навчання був членом студентських товариств Львівського університету «Академічний гурток» та «Дружний лихвар». Працював адвокатом у Львові. Виконував обширну громадську роботу. Став діяльним в НТШ (Науковому товаристві ім. Т. Шевченка), «Просвіті», одним із засновників товариства українських ремісників «Зоря». Ініціатор створення у Західній Україні кооперативів: «Народна торгівля», страхова компанія «Дністер», Крайовий союз кредитовий, Крайовий союз ревізійний. Редагував «Часопис правничий», був президентом «Товариства правників у Львові». У 1899 р. став співзасновником, а згодом і головою Української національно-демократичної партії. У 1907 р. обраний депутатом до австрійського парламенту, через рік — депутатом Галицького сейму. Уклав німецько-український правничий словник.
Результати діяльності. (Сформулюйте самостійно).
1. Доведіть причетність Костя Левицького до розвитку кооперативного руху в Західній Україні.
2. Промислове виробництво.
На початку XX ст. особливих змін у промисловості західноукраїнських земель не сталося. Завершилося формування тих галузей фабрично-заводського виробництва, що розвивались упродовж XIX ст., і означилися напрямки їх подальшого розвитку, зберігалася перевага дрібної промисловості та кустарних промислів. Промисловість і надалі була переважно сировинною. Певну роль у промисловому виробництві відіграло будівництво електростанцій у повітових містах та великої електростанції у Львові.
Провідними галузями виробництва залишалися нафтодобувна та деревообробна. Напередодні Першої світової війни нафтопромисли Борислава й Дрогобича давали 5% світового видобутку нафти. При цьому лише третину нафти переробляли на місці, а решту вивозили до метрополії і за кордон. Попит на ліс стимулював деревообробну промисловість. В інших галузях — взуттєвій, швейній, килимарстві — переважали дрібні підприємства.
На початку XX ст. відбувалося стрімке проникнення іноземного капіталу в економіку краю. При цьому він часто був змішаним. Найбільшими акціонерними товариствами нафтодобувної галузі були канадсько-німецьке «Галицько-Карпатське товариство», австро-англійська «Східниця», англійська «Галичина», англо-австро-німецький нафтовий концерн (різновид монополії). На Закарпатті діяв австро-американський синдикат (різновид монополії) «Мундус», який займався деревообробкою; у Сваляві — угорське об’єднання промисловців «Сольва» збудувало хімічний завод.
1. Де на початку XX ст. почали будувати перші електростанції?
2. Які галузі промислового виробництва в Західній Україні залишалися провідними?
3. Які іноземні акціонерні товариства були створені в Західній Україні на початку XX ст.?
Дослідник про розвиток промисловості. Олександр Реєнт (український історик):
«На початку XX ст. нафтодобувна промисловість зазнала технічної реконструкції. Були закриті невеликі криниці та ями, почали бурити свердловини глибиною понад 1 тис. м... Західна Україна давала 64% видобутку солі в Австро-Угорщині. Видобування солі було державною монополією... На початку XX ст. було введено в дію лісохімічні заводи у Сваляві та Вигоді... В цей період працювали два цукрових заводи на Буковині. У 1913 р. почав працювати цукровий завод у галицькому місті Ходорові. На початку XX ст. на західноукраїнських землях діяло 5 великих державних тютюнових фабрик».
1. Поміркуйте. Розвиток яких галузей промисловості в Західній Україні підтримувала Австро-Угорська імперія? Чому?
Земляний збірник для накопичування нафти та копальня нафти «Рокфеллер», збудована 1910 р. в Тустановичах (нині — частина м. Борислава)
3. Торгівля.
Зростали обсяги внутрішньої і зовнішньої торгівлі. Розвивалися всі її форми: ярмарки, ринки, стаціонарна торгівля. Збільшився асортимент товарів. На початку XX ст. в Західній Україні щороку відбувалося понад тисячу ярмарків: у всі пори року переважно в найбільших торгово-промислових центрах. Наприклад, у Львові — вовняні ярмарки, Бродах і Тернополі — ярмарки коней, Станіславі й Чернівцях — полотна та худоби. Поширювалася контрактова торгівля, що передбачала підписання угод стосовно продажу/купівлі товарів. Одним з найбільших був Львівський контрактовий ярмарок. На торгах і ринках продавали продукти землеробства, тваринництва, сільськогосподарську сировину, ремісничі вироби.
Значно більшу роль почала відігравати стаціонарна торгівля. У великих містах уже діяли не лише крамнички майстрів, а й великі магазини із широким асортиментом товарів. У Галичині найбільшим центром стаціонарної торгівлі був Львів, на Буковині — Чернівці, Закарпатті — Ужгород, Мукачеве. Загалом у містах Східної Галичини, Буковини, Закарпаття в 1910 р. у торгівлі працювали 150 тис. осіб (26%) самозайнятого населення.
Експортували із Західної України продукцію тваринництва, сировинних галузей промисловості, зокрема нафту і нафтопродукти, озокерит (мінерал багатоцільового призначення), ліс, пиломатеріали, калійну сіль. Порівняно дешева сировина становила майже 90% усього експорту із західноукраїнських земель. Натомість дорожчу готову промислову продукцію імпортували до краю з інших регіонів імперії та з Європи. Зростало ввезення в Західну Україну машин й обладнання, хімікатів, мінеральних добрив, цементу. Традиційно імпортували також товари, що задовольняли побутові потреби населення, особливо міського: тканини, одяг, шкіряні вироби, взуття, галантерею, предмети культурного і хатнього вжитку (папір, меблі, скловироби, фарфоро-фаянсовий посуд тощо), а також деякі харчові продукти — цукор, кондитерські й тютюнові вироби.
1. Які форми торгівлі розвивалися на початку XX століття?
2. Які західноукраїнські міста стали центрами стаціонарної торгівлі?
3. Що експортували, а що імпортували до західноукраїнських земель?
Попрацюйте з картою «Промисловість Західної України на початку XX ст.»
1. Підготуйтеся за допомогою карти розповідати про промисловість західноукраїнських земель початку XX ст.
Дослідник про економічний розвиток Львова початку XX ст. Степан Макарчук (український історик):
«Львів був центром банківської, фінансово-кредитної та господарської системи краю. Тут... діяв Крайовий банк Королівства Галичини і Володимирії, ...Парцеляційний банк, ...Меліораційний банк, ...оформився «Центральний союз галицької фабричної промисловості», ...товариство пропагандистського характеру «Ліга промислової допомоги», ...«Акціонерне товариство нафтової промисловості» і « Галицьке гірничо-нафтове товариство», ... «Інвестиційний фонд крайового банку», ...«Крайовий союз продуцентів (виробників) нафти», ...«Галицький союз молочарний», ...Державний промисловий банк».
1. Яку інформацію до цитати може додати світлина, що поруч?
Львів. Будинок філії Празького кредитного банку
Коли в Україні у Львові створили страхове товариство «Дністер», ... у США американський винахідник Джесс Рено запатентував ескалатор.
Підсумуйте свої знання.
1. Запам’ятайте дати і події, пов’язані з ними:
— 1892 р. — створено страхове товариство «Дністер»;
— поч. XX ст. — стрімке проникнення іноземного капіталу в економіку краю.
2. Поясніть значення понять: стаціонарна торгівля, контрактова торгівля.
3. Підготуйте історичну довідку «Еміграція українців на початку XX ст. — західний вектор».
4. Назвіть схему та доповніть її. Спираючись на схему, підготуйте розповідь «Економічний розвиток західноукраїнських земель на початку XX століття».
Основні терміни, поняття, імена
Основні дати:
1890 р. – Русько-українська радикальна партія.
1894 р. – створення товариства «Сокіл».
1899 р. – Українська народно-демократична партія.
1900 р. – створення спортивно-пожежного товариства «Січ».
1900 р. – Руська народна партія.
1900 р. – Андрій Шептицький став митрополитом греко-католицької церкви.
1907 р. – реформа парламенту Австро-Угорщини.
1911 р. – заснування таємного гуртка «Пласт».
1912 р. – виникнення товариства «Січові Стрільці».
Тема 19. Західноукраїнські землі на поч. ХХ ст.
Урок 19. Політичний розвиток західноукраїнських земель на
початку ХХ ст..
1. Переглянути відеоурок:
2. Переглянути відео:
https://youtu.be/gVGsdBszL7w
3. Відповіді надсилати:
Електронна адреса: larapronchakova@gmail.com
Viber https://invite.viber.com/g2=AQBxgYiwUTqOVEs4hIIabi8bB035I8VFjf6vWqO3OIx42XSJDOzdk3sigyzLG5eK
4. Прочитати матеріал і дати відповіді на запитання:
Яку роботу в Галичині здійснювали «Просвіти»?
Які політичні партії були створені на західноукраїнських землях у XIX столітті?
Що таке Рейхсрат? Коли він почав діяти?
Упродовж уроку визначте основні напрямки розвитку українського руху в Галичині, Буковині й на Закарпатті
1. Суспільно-політичне життя в Галичині на початку XX століття.
Наприкінці XIX — на початку XX ст. лідером національного руху стало нове покоління інтелігенції, значна частина якого здобула світські професії. 1899 р. у Львові створили Українську національно-демократичну партію (УНДП), яка проголосила своєю стратегічною метою національну незалежність, а однією з найближчих цілей — автономію Східної Галичини як окремого коронного краю у складі Австро-Угорщини. Поміркована орієнтація та підтримка з боку «Просвіти» зробили УНДП найвпливовішою партією Галичини. Значно меншу роль відігравала Українська соціал-демократична партія, позаяк пропагувала непопулярний у Галичині марксизм.
Щоденну роботу з підвищення освітнього рівня населення і залучення його до національного руху здійснювали численні громадські, культурно-освітні та господарські товариства. Активною була робота «Просвіт». У 1913 р. в Галичині уже налічувалося 2649 читалень, які робили доступною літературу про історію України, досвід інших народів у суспільних і господарських справах.
На початку XX ст. новинкою часу стали молодіжні спортивні організації, які в Західній Україні мали виразне національне спрямування. Серед зачинателів руху був Іван Боберський. Він став одним з керівників товариства «Сокіл», заснованого 1894 р. за чеським зразком. «Соколи» найбільше приділяли увагу гімнастиці, протипожежній безпеці й туризму. У
1900 р. Кирило Трильовський утворив спортивно-громадську організацію «Січ», яка займалася фізичним і патріотичним вихованням молоді на прикладі запорозького козацтва. Упродовж першого десятиліття діяльності у «Січах» налічувалося вже кілька десятків тисяч молодих українців. 1911 р. учні львівських шкіл утворили з метою військової підготовки військово-спортивне товариство «Пласт». Пластові організації функціонували незалежно одна від одної, були різні за віковим складом і напрямком роботи. Військове навчання молоді здійснювало також утворене у 1912 р. товариство «Січових стрільців».
1. Яка політична партія була найпопулярнішою? Чому?
2. Чому читальні відігравали важливу роль у формуванні національної свідомості українців?
3. Які військово-спортивні організації було створено? Хто їх очолив?
Із резолюції Української національно-демократичної партії:
«Будемо підтримувати, скріпляти та розвивати почуття національної єдності з російськими українцями та змагати до витворення разом з ними культурної одноцільності; будемо серед російських українців підтримувати такі змагання, що ведуть до перетворення абсолютиської російської держави в конституційно-федералістичну, оперту на автономії національностей...»
1. Підсумуйте цитату одним реченням, використовуючи слово «соборність».
І. Франко. 1898 р. Один з ініціаторів створення УНДП в 1899 р.
Детальніше про... Народні доми в Галичині
Це приміщення, збудовані на кошти громад або меценатів для організації культурно-просвітницької діяльності в містах та містечках Галичини. У Народних домах були приміщення для зібрань, могли діяти читальні, аматорські художні колективи (драматичні та хорові), подекуди духові оркестри.
Детальніше про... молодіжні спортивні організації
Діяльність таких організацій спиралася на ідею необхідності гармонійного — інтелектуального та фізичного — розвитку людини. На той час у школах ще не проводили уроків на кшталт фізичного виховання або захисту Вітчизни. Цим займалися молодіжні спортивні, а згодом військово-спортивні організації. При цьому коло їх зацікавлень могло бути широким. Зокрема, «соколи», крім гімнастики й туризму, займалися фехтуванням і велоспортом, а також культурно-освітньою роботою: створювали хори, драматичні гуртки, духові оркестри, бібліотеки.
Активна життєва позиція Іван Боберський (1873—1947)
Ім’я (повне). Іван Миколайович Боберський.
Народження. 14 серпня 1873 р. в с. Доброгостів (нині — Дрогобицького р-ну Львівської обл.).
Походження. З давнього священицького і шляхетського роду.
Освіта. Самбірська класична та Перша Українська академічна гімназії; університетські студії у Львові, Відні, Граці (Австрія).
Початкові умови формування особистості. Ріс у Карпатах, де батько служив священиком у гірських та підгірських селах.
Особистість і українське національне відродження. Подорожував Швецією, Німеччиною, Чехією, де вивчав фізичну культуру. Повернувшись додому, займався педагогічною діяльністю у Львові. 1900 р. вступив до спортивного товариства «Сокіл», став його головою. Керував гуртком з підготовки учителів руханки (фізичної зарядки та гімнастики). Впровадив у спортивну термінологію слова: «відбиванка» (волейбол), «копаний м’яч» (футбол), «кошиківка» (баскетбол), «гаківка» (хокей), якими на західноукраїнських землях послуговувалися до 1939 року. Створив першу футбольну команду «Український спортивний кружок». Був автором перших підручників з фізичного виховання. Популяризував серед населення важливість фізкультури і спорту. У 1908-1914 рр. — голова спортивного товариства «Сокіл-батько», яке координувало діяльність регіональних товариств «Сокіл». Сприяв становленню організації «Пласт».
Результати діяльності. «Проф. Боберський був душею і пропагатором, в слові й у ділі, фізичного виховання української нації», — Степан Шах (сучасник Івана Боберського, український педагог).
1. Аргументовано підтвердьте або спростуйте думку Степана Шаха.
Фрагмент Сокільського маршу:
«Соколи», «Соколи», ставаймо в ряди!
Нас поклик «Борімось!» взиває.
В здоровому тілі — здорова душа,
Де сила — там воля витає.
Як славно, бувало, козацькі сини
Боролись до смерти-загину.
Боротись будемо, «Соколи», всі ми —
За матір святу — Україну!
1. Проаналізуйте. Про яку мету товариства можна дізнатися зі слів маршу?
Активна життєва позиція Кирило Трильовський (1864—1941)
Ім’я (повне). Кирило Йосипович Трильовський.
Народження. 6 травня 1864 р. в с. Богутин (нині — Золочівського р-ну Львівської обл.). Походження. Із сім’ї священика.
Освіта. Золочівська польська школа; Бродівська школа, Золочівська та Коломийська гімназія. Через хворобу в 1876—1879 рр. вчився самотужки. Згодом закінчив Львівську та Віденську військові школи. Здобув ступінь доктора права у Львівському університеті.
Початкові умови формування особистості. Батьки розмовляли польською, але вважали себе русинами, тому домашнім репетитором сина став український учитель, який прищепив йому любов до всього українського.
Особистість і українське національне відродження. Навчаючись у Золочівській гімназії, створив таємний гурток, який пропагував твори українських письменників. У студентські роки був членом українського «Академічного братства». Брав участь у віче польських та українських студентів, на яких закликав молодь активніше прилучатися до громадського життя. Належав до Русько-Української радикальної партії (РУРП). Ініціював створення в Коломиї політичного товариства «Народна воля». Представляв інтереси українців від виборчого округу Коломия-Косів у Рейхсраті (парламенті). В 1900 р ініціював створення першого руханково-протипожежного товариства — «Січ» — із концепцією фізичного виховання молоді та відновлення серед неї «лицарського духу Запорозької Січі». Видавав низку українських часописів.
Результати діяльності. (Сформулюйте самостійно).
1. Хто — І. Боберський чи К. Трильовський — більше займався політикою? Відповідь обгрунтуйте.
2. Реформа виборчої системи. Боротьба за створення українського університету.
Одним з напрямків політичної боротьби українців Галичини стала вимога проведення виборчої реформи. Українці вважали, що збільшення їхнього представництва у віденському парламенті й Галицькому сеймі сприятимуть відстоюванню їхніх прав. У 1907 р. в Австро-Угорській імперії було запроваджене загальне виборче право для чоловічого населення. Це розширило українське представництво у Державній раді та в Галицькому сеймі. В австрійському парламенті українські депутати відстоювали надання українським землям політичної автономії у складі Австро-Угорщини, а член Української національно-демократичної партії Юліан Романчук став заступником голови Рейхсрату.
Актуальним залишалося й питання відкриття українського університету. Вимоги скасувати національні обмеження у Львівському університеті не дали результатів. Тому українські студенти відстоювали ідею створення окремого університету. На хвилі протистояння між українськими та польськими студентами звичним явищем стали бійки і сутички. У 1910 р. дійшло до збройної сутички, в якій загинув український студент Адам Коцко. Тому, українці почали масово залишати університет. Після тривалих переговорів уряд погодився, щоб не пізніше 1916 р. збудувати для українських студентів окремий університет. Однак цьому завадила війна. Втім, українці Галичини, не чекаючи урядових дій, ще 1881 р. заснували «Руське Педагогічне Товариство», яке у результаті видання спеціальної літератури та створення приватних навчальних закладів сприяло розвитку національної освіти краю.
Загострило політичну ситуацію в Галичині те, що український студент Мирослав Січинський убив у 1908 р. губернатора Альфреда Потоцького. Приводом до таких дій стали масові порушення прав українського населення під час виборів 1907 р. до парламенту, в яких вважали винним саме губернатора. Поляки намагалися використати цей терористичний акт для антиукраїнської кампанії. Однак консолідованому польському таборові протистояли представники української інтелігенції, згуртовані навколо УНДП, товариства «Просвіта», молодіжних спортивних організацій.
1. В якому році запровадили в Австро-Угорщині загальне виборче право для чоловіків?
2. Яку вимогу перед австрійським урядом ставили українські студенти?
3. Яка подія загострила політичну ситуацію в Галичині?
Дослідник про розвиток шкільництва в Галичині. Світлана Гірняк (український історик):
«Руське Педагогічне Товариство» займалося видавничою діяльністю, зокрема для українських учителів виходила газета «Учитель», а для дітей — «Дзвінок», друкували численні книжечки для малечі. Під егідою товариства для українських дівчат у м. Перемишлі було відкрито «Руський інститут для дівчат», а також у Львові ...створено приватну руську жіночу гімназію. У Східній Галичині відкривали народні університети. Один із них — «Товариство українських наукових викладів імені Петра Могили».
Примітка. Товариство щонеділі у містах Галичини організовувало цікаві й популярні наукові виступи.
1. Як із цитатою пов’язане слово «пасивність»? Відповідь обґрунтуйте.
Перемишль (нині — Польща). Панорама міста.
3. Особливості українського руху на Буковині й Закарпатті.
Наприкінці ХІХ — на початку XX ст. український рух на Буковині набув масовості та ідеологічної зрілості. Замість традиційних термінів «русин», «руський народ» у мовну свідомість входили слова «українець», «український народ». Національний рух охопив усі групи українського населення: селян, інтелігенцію, студентську молодь. Розвивалася мережа культурних, освітніх і господарських товариств, серед яких були «Українська школа», «Українська хата», «Український міщанський клуб», «Жіноча громада». Вони поширювали знання серед населення краю, протидіяли румунізації та онімеченню, доводили історичне право українців на Буковину, налагоджували зв’язки з українцями з інших земель. Водночас зародився молодіжний спортивний рух, одним із організаторів якого був Єротей Пігуляк. Він став першим отаманом утвореного у 1905 р. «Союзу січей», що об’єднував гімнастично-пожежні товариства «Січ». Єротей Пігуляк говорив: «Яка молодь, така буде доля народу».
Наприкінці XIX — на початку XX ст. відбувалася політизація українського руху Буковини. Ініціаторами виникнення політичних партій краю стали народовці. У 1909 р. у Чернівцях була утворена селянська партія «Руська рада», яку очолив С. Смаль-Стоцький, згодом виникли Українська народна партія та Українська національно-демократична партія. Політичні партії Буковини, організовуючись та створюючи програми, наслідували політичні партії Галичини.
На Закарпатті національний рух на початку XX ст. залишався, як і раніше, слабким. Із кінця XIX ст. угорський уряд вживав заходи для сприяння мадяризації населення. Частина української інтелігенції асимілювалася. До цього процесу, на відміну від Галичини, прилучилась і Греко-Католицька церква. Оскільки Закарпаття було відділене від Галичини кордоном, а контакти з нею залишалися традиційно слабкими, тут, на відміну від Буковини, не змогли розвинутись українофільські течії. Як наслідок, українські парафіяльні школи занепадали, закривалися газети. На початку XX ст. на Закарпатті не було жодної української школи. У політичному житті переважали москвофіли. Українська орієнтація була пов’язана лише з тижневиком «Наука», який із 1903 р. редагував Августин Волошин, та письменником і громадським діячем, одним з лідерів народовців Юрієм Жатковичем.
1. У чому проявлялась ідеологічна зрілість українського руху на Буковині?
2. Коли в Чернівцях була створена селянська партія «Руська рада»?
3. Як розвивався національний рух на Закарпатті?
Активна життєва позиція Августин Волошин (1874—1945)
Ім’я (повне). Августин Іванович Волошин.
Народження. 17 березня 1874 р. в с. Келечин (нині — Міжгірського р-ну Закарпатської обл.).
Походження. З роду священиків.
Освіта. Ужгородська гімназія; теологічний факультет Будапештського університету (після першого року навчання залишив через хворобу); Ужгородська семінарія; Вища педагогічна школа в Будапешті (отримав диплом викладача математики та фізики).
Особистість і українське національне відродження. Працював професором, а згодом директором учительської семінарії в Ужгороді. Був одним з небагатьох активістів українського національного руху на Закарпатті та редактором єдиної в Угорщині української газети «Наука». Видав «Методичну граматику угро-руського літературного язика для народних шкіл», «Практичну граматику малоросійської (рутенської) мови», де обґрунтував окремішність української мови. Разом з дружиною Іриною опікувався дітьми-сиротами, для яких створив будинок сімейного типу.
Результати діяльності. (Сформулюйте самостійно).
1. Порівняйте суспільно-політичні умови, в яких діяли А. Волошин та І. Боберський. Запропонуйте власний обгрунтований висновок.
Коли в Україні було створено товариство «Пласт», ... у Берліні (Німецька імперія) відбувся другий в історії чемпіонат Європи з хокею із шайбою (перший було проведено 1910 р. у Швейцарії).
Підсумуйте свої знання
1-2. Запам’ятайте дати і події, пов’язані з ними:
— 1900 р. — створено спортивно-громадську організацію «Січ»;
— 1905 р. — на Буковині створено молодіжну спортивну організацію «Союз січей»;
— 1907 р. — в Австро-Угорщині запроваджено загальне виборче право;
— 1909 р. — у Чернівцях виникла селянська партія «Руська рада»;
— 1911 р. — утворено товариство «Пласт»;
— 1912 р. — утворено товариство «Січові стрільці».
3. Підготуйте повідомлення на тему: «Молодіжно-спортивні товариства Західної України».
4. Доповніть схему та, спираючись на неї, підготуйте розповідь «Суспільно-політичне життя на західноукраїнських землях початку XX століття». Назвіть схему.
