Е - 20 історія України

 

Е - 20 1/9

ПЛАН РОБОТИ

з предмета Історія України

зі здобувачами освіти 

на період карантину 

02.02.2021

Розділ 4. ВСТАНОВЛЕННЯ Й УТВЕРДЖЕННЯ КОМУНІСТИЧНОГО ТОТАЛІТАРНОГО РЕЖИМУ В УКРАЇНІ

Урок 30. Політика коренізації в УСРР: ставлення влади та населення. Олександр Шумський. Згортання та наслідки українізації. Микола Скрипник.

1. Прочитати параграф 22. Підручник з Історії України (рівень стандарту). 10 клас. Гісем О. В. - Нова програма

https://history.vn.ua/pidruchniki/ukraine-history-10-class-2018-gisem-standard-level/23.php

2. Переглянути додаткову інформацію з теми:

 Націонал-комунізм за доби непу.

Упродовж 1920-х рр. прихильники націонал-комуністичних поглядів поширювали їх у республіці, прагнучи примирити комуністичні ідеї із завданням національного розвитку України. Сплеск націонал-комуністичних настроїв спричинила й українізація, яку підтримувала національно свідома інтелігенція. Визнаючи ідею диктатури пролетаріату, українські націонал-комуністи хотіли більше влади залишити в Україні.

Ідеологом національного комунізму та його неформальним лідером став український поет, прозаїк, публіцист Микола Хвильовий. Його гасла: «Геть від Москви» та «Орієнтація на духовну Європу» були популярні серед широкого загалу і закликали до зміни культурної орієнтації. Микола Скрипник, який займав високі посади в більшовицьких органах влади, вимагав рівноправного функціонування української і російської мов, служби в армії за місцем проживання, припинення русифікації українців через освітню й армійську системи; намагався вберегти від закриття українські заклади шкільної та спеціалізованої освіти на території Кубані, Курщини і Воронежчини, місцях компактного проживання українців. Він стверджував, що не місцеве населення повинно пристосовуватися до партійних ієрархів, переймаючи їхню мову і культуру, а навпаки, партійці мають доносити комуністичні істини у національній, легкій для сприйняття формі.

Олександр Шумський — нарком освіти України, у 1926 р. розкритикував кадрову політику більшовиків, спрямовану на призначення на вищі державні і партійні посади республіки неукраїнців, яким були байдужі прагнення населення до національного відродження. На одному з партійних засідань він заявив: «Російський комуніст править у партії з підозрою і недружелюбністю.

... Тепер він співає про фальшивий інтернаціоналізм, відкидає з байдужим виглядом усе українське і завжди готовий наплювати на нього, якщо це дасть йому можливість зайняти кращу посаду». Він звинуватив тогочасного генерального секретаря ЦК КП(б)У Лазаря Кагановича у хибній кадровій політиці й рекомендував відкликати його з України. О. Шумський також засуджував тих українців, котрі, декларуючи вірне служіння партії, потурали централізмові Москви.

Микола Скрипник

Олександр Шумський

Михайло Волобуєв

Натомість Михайло Волобуєв, молодий комуніст, виступив із критикою економічної політики ВКП(б) в Україні. У 1928 р. в журналі «Більшовик України» була надрукована як дискусійна стаття «До проблеми української економіки», де автор порушив гострі економічні проблеми. Про них не наважувалися писати інші вчені. Зокрема, М. Волобуєв стверджував, що Україна як «історично оформлений народногосподарський організм» має власні шляхи економічного розвитку. Він критикував численні порушення центру при формуванні бюджету, розміщенні промисловості, нехтуванні економічними правами республік. Оперуючи конкретними фактами, вчений доводив, що за радянської влади, як і за умов імперії, Україна залишалася економічною колонією Росії. М. Волобуєв стверджував, що українська економіка може розвиватися за рахунок власних можливостей. Отже, доба непу стала періодом поширення націонал-комуністичних поглядів у довоєнній Україні. Більшовицький центр певний час терпимо ставився до подібних настроїв, позаяк українські націонал-комуністи підтримували боротьбу сталінського керівництва з українською некомуністичною інтелігенцією та ретельно і свідомо виконували сталінські настанови у політиці щодо села. Однак, зміцнивши свої позиції, більшовицька влада перейшла у наступ, репресувавши більшість прихильників українського націонал-комунізму.

1. Які погляди на національний розвиток УСРР мав М. Скрипник?

2. Як відстоював інтереси українського народу О. Шумський?

3. Чому М. Волобуєв виступив із критикою економічної політики ВКП(б)?

Коли в Україні молодий комуніст Михайло Волобуєв виступив із критикою економічної політики ВКП(б) в Україні на сторінках журналу «Більшовик України», ...

у Відні вийшли друком перші примірники журналу «Розбудова нації» Проводу Українських Націоналістів.

Фільм «Прихід Й. Сталіна до влади (укр.). ЗНО з історії України»: 

https://www.youtube.com/watch?v=CWiaCHj6K4U

Фільм «Цей день 2.12.1890 — народився Олександр Шумський, один із «батьків українізації» 1920-1930-х рр.»: 

https://www.youtube.com/watch?v=g2WlFPXHI-s

 Відповіді надсилати:

Електронна адреса:  larapronchakova@gmail.com 

Viber   https://invite.viber.com/g2=AQBxgYiwUTqOVEs4hIIabi8bB035I8VFjf6vWqO3OIx42XSJDOzdk3sigyzLG5eK  

        Розділ 4. ВСТАНОВЛЕННЯ Й УТВЕРДЖЕННЯ КОМУНІСТИЧНОГО ТОТАЛІТАРНОГО РЕЖИМУ В УКРАЇНІ

                                                      

Урок 31. Утворення Кримської АСРР у складі РФСРР. Національна політика радянської влади в УСРР. Молдавська АСРР. Релігійне життя в УСРР.

1. Прочитати і дати відповідь на запитання письмово

Молдавська АСРР

 Створення Молдавської АСРР більшовицька партія розглядала як плацдарм для розпалювання світової революції на Балканському півострові. 

Історичне джерело 

У доповідній записці Г. Котовського стверджувалося: «Молдавська республіка може відіграти ту ж роль політико-пропагандистського фактора, що й Білоруська республіка стосовно Польщі й Карельська щодо Фінляндії. Вона слугувала б об’єктом привернення уваги та симпатій бессарабського населення й дала б ще більший привід претендувати на возз’єднання з нею Задністров’я». Хоча керівництво КП(б)У у квітні 1924 р. заперечило доцільність створення молдавської автономії, у липні 1924 р. ЦК РКП(б) прийняв постанову протилежного змісту: «Уважати за необхідне, насамперед з політичних міркувань, виділення молдавського населення в спеціальну (підкреслення наше. — Авт.) автономну республіку й запропонувати ЦК РКП(б) дати відповідні директиви українським радянським органам». 

Заради створення Молдавської АСРР від України було відмежовано 11 районів з понад півмільйонним населенням. 

Історичний факт 

Про штучність утворення Молдавської АСРР свідчать статистичні дані. Етнічні молдавани становили близько третини, тоді як українці — половину населення. У першому адміністративному центрі Молдавської АСРР м. Балті проживало 13 молдован. У 1940 р. у Молдавської АСРР діяло 496 шкіл, з них: молдавських — 136, російських — 51, єврейських — 4, українських — 295. Керівні посади в республіці зайняли представники немолдавського етносу. 

Адміністративно-територіальний поділ УСРР 

На середину 1920 р. територія УСРР складалася з 12 губерній: Волинської, Донецької, Запорізької, Катеринославської, Київської, Кременчуцької, Миколаївської, Одеської, Подільської, Полтавської, Харківської та Чернігівської. У 1922 р. система поділу стала чотириступеневою. Київському центру підпорядковувалося 9 губерній, поділених на 53 округи та 706 районів. У 1925 р. поділ на губернії було скасовано. У 1930 р. відбувся перехід на двоступеневу систему: центр — район. При цьому округи було ліквідовано, а райони збільшено. В Україні діяли 503 адміністративні одиниці: Молдавська АСРР, 484 райони та 18 міст республіканського підпорядкування. Однак управляти такою кількістю одиниць центру виявилося занадто важко. Тому 1932 р. було запроваджено триступеневу систему: центр — область — район. На серпень 1939 р. в УРСР1 існувало 15 областей. 

Історичний факт 

Від 1923 до 1939 р. в УРСР було створено 25 національно-територіальних районів: 8 російських, 7 німецьких. З грецьких, 3 єврейських, 1 польський; 995 національних сільських рад: 404 російських, 251 німецька, 148 польських, 34 болгарських, 30 грецьких, 28 єврейських, 16 молдавських, 10 чеських, 4 білоруських; 89 національних селищних рад. Тут діяли національні школи, національні камери народних судів, театри, клуби, преса. 6. Утворення Кримської АСРР у складі РСФРР У жовтні 1921 р. було створено Кримську Автономну Соціалістичну Радянську Республіку (КрАСРР) у складі РСФРР. До неї ввійшли: Джанкойський, Євпаторійський, Керченський, Севастопольський, Сімферопольський, Феодосійський та Ялтинський округи. Конституція Кримської АСРР закріпила типові радянські органи влади, права й обов’язки народу, а державними мовами визначила російську й кримськотатарську. Правда, у новій редакції Конституції 1937 р. пункт про мови був знятий. 

 Суспільно-політичне життя на початках утвердження більшовицького режиму 

Сім років безперервних воєнних дій згубно позначилися на суспільно-політичному житті. Насамперед Україна зазнала значних демографічних втрат: 1,5 млн осіб загинуло, ще більше повернулося додому скаліченими та важкохворими. На суспільних настроях згубно позначилася й зруйнована економіка. Промислове виробництво скоротилося вдесятеро. Наполовину зменшилася чисельність промислових робітників. їхній нерегулярний пайок скоротився до чверті фунта хліба. Важких втрат зазнало й сільське господарство. Посівні площі скоротилися на 30 %, катастрофічно не вистачало тяглової сили. Проти згубної економічної політики більшовиків майже всіма промисловими центрами України прокотилася хвиля робітничих страйків. Щоб вони не переросли в масові протести проти радянської влади, більшовики вдавалися до найжорстокіших каральних заходів: закриття підприємств, ув’язнення в концтаборах, розстрілів робітничих виступів з кулеметів. 

 Назва «Українська Радянська Соціалістична Республіка» запроваджена з 30 січня 1937 р. Зміст суспільно-політичного життя насамперед визначала інтелігенція. Вона завжди була його душею, аналізувала й критикувала політику влади. Щоб цього більше не відбувалося, більшовики пильно контролювали настрої та дії інтелігенції, тримали її в постійному страху, улаштовуючи різноманітні показові каральні акції проти її найкращих представників. 

Історичний факт 

Нерідко більшовики вдавалися до виселення найкращих представників інтелігенції за кордон. Так, у ніч на 18 серпня 1922 р. в Катеринославі, Києві, Одесі, Харкові було затримано 77 інтелігентів (47 із них були викладачами університетів). Усіх їх депортували, попередивши, що в разі повернення на Батьківщину їх чекатиме розстріл. У листопаді 1922 р. ЦК РКП(б) прийняв постанову про депортацію українських професорів. В Україні залишилися лише ті, хто прилюдно визнав радянську владу й отримав відповідні довідки від Державного політичного управління (ДПУ) (рос. ГПУ). Подібні публічні приниження інтелігенції надовго псували соціально-політичну атмосферу. Щоб тримати Україну під контролем, її було вкрито густою мережею таємних агентів — сексотів (від рос. секретный сотрудник). Власті всіляко заохочували доноси. У минуле відійшли громадські й громадсько-політичні заходи, робота «Просвіти», профспілок, різноманітних гуртків та об’єднань. Дозволяли лише суспільно-політичну активність на підтримку політики комуністичного режиму. Уся інша сприймалася з підозрою чи придушувалася як контрреволюційна. З політичного життя зникло таке явище, як багатопартійність.

Релігійне життя в УСРР

Які зміни відбулись у релігійному житті у 20-х - на початку 30-х років?

Українське суспільство прагнуло мати власну національну церкву.

Ще в 1921 р. була створена Українська автокефальна православна церква (УАПЦ), характерними ознаками якої стали: її національний характер, демократизм, прагнення відроджувати традиції українського народу. Вона підтримувала українську мову й культуру, організувала фонд допомоги голодуючим. Діяльність УАПЦ сприяла зростанню її авторитету в суспільстві, що бентежило радянське керівництво.

Поштова марка України із зображенням митрополита Василя Липківського, якого І Всеукраїнський православний собор обрав головою УАПЦ

Попри заяву керівництва УАПЦ про лояльне ставлення до радянської влади, більшовики переслідували духовенство й дискримінували вірян. В УСРР ця кампанія відбувалася як складова частина єдиної антирелігійної політики більшовицького уряду всієї радянської держави.

Якою була політика більшовицького керівництва у сфері релігійного життя? Які наслідки вона мала для українського суспільства?

З листа Володимира Леніна до ЦК РКП(б) про репресії духовенства (19 березня 1922 р.)

Зараз перемога над духовенством забезпечена нам повністю. Боротьба проти нас ускладнена голодом. Провести секретну нараду з керівниками ДПУ, НКЮ, Ревтрибуналу щодо вилучення цінностей в лаврах, монастирях, церквах... Вилучення здійснити рішучо і в короткий термін. Що більше духовенства вдасться нам з цього приводу розстріляти — то краще.

Радянська влада вилучила до 1923 р. з монастирів, храмів і церков УСРР понад 10 млн пам’яток історії та культури, предметів побуту на суму 10 млрд руб. Уряд стверджував, що ці кошти спрямовано на подолання голоду. Проте в наступні роки антирелігійний наступ посилився. У 1925 р. за підтримки влади було створено громадську організацію Союз безбожників, що мала свій часопис «Безбожник».

Що символізували плакати на обкладинці журналу? Кому вони призначені? Які почуття викликають у вас?

Обкладинки часопису «Безбожник» 20-х років XX ст.

У 1929 р. уряд ухвалив закон, що посилив контроль місцевої влади за релігійним життям. Тепер будь-яку діяльність, спрямовану на задоволення релігійних потреб вірян могли кваліфікувати як замах на безпеку держави з відповідним покаранням винуватців від трьох років ув’язнення до смертного вироку. Того ж року влада розпочала кампанію з конфіскації церковних дзвонів, оскільки «звучання дзвонів порушує право на відпочинок широких мас атеїстів у містах і селах». Водночас розпочалося руйнування храмів, церков, монастирів. Упродовж 20-х років в УСРР закрили 533 церкви.

Під тиском радянської влади в духовному житті республіки давалася взнаки підміна загальнолюдських цінностей класовими, що призвело до знецінення духовних традицій суспільства.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

1. Чому діяльність УАПЦ бентежила радянське керівництво? Чому радянська влада вдалась до переслідування духовенства й вірян?

2. Схарактеризуйте особливості релігійного життя в УСРР у 20-ті роки.

2. Переглянути:

1. https://youtu.be/KRt7u1kaKus

2. https://youtu.be/LnpWw3CnQ8s

3.Виконати самостійну роботу:

Код доступу 7317666

Потрібно  використати цей код, відкривши посилання join.naurok.ua

Виконати самостійну роботу до 12 лютого

3. Відповіді надсилати:

Електронна адреса:  larapronchakova@gmail.com 

Viber   https://invite.viber.com/g2=AQBxgYiwUTqOVEs4hIIabi8bB035I8VFjf6vWqO3OIx42XSJDOzdk3sigyzLG5eK