Виховний захід

«Вони підхопили стяг боротьби» в рамках Міжнародного фестивалю «шістдесятництва та дисидентського руху». 

В Україні після придушення збройної боротьби УПА совєтськими карателями національно-демократичні змагання продовжили дисиденти- шістдесятники. Термін дисидент має два значення: 1) у середньовіччі – відступник від католицизму, якого Церква розглядала як єретика і жорстоко переслідувала; 2) учасник руху, спрямованого проти комуністичного тоталітарного режиму.
    «Хрущовська відлига», що почалася після смерті Й.Сталіна, критика культу особи Й.Сталіна, відмова від деяких його крайнощів, початок реабілітації жертв сталінських репресій – все це було вимушеною реакцією на глибоку кризу тоталітаризму, і дало поштовх до пробудження демократичних тенденцій у суспільстві. Криза тоталітаризму мала певний позитивний вплив на національно-духовне пробудження і культурний розвиток України. Хоча збройна боротьба УПА і була придушена, ідеї справжнього, а не лише формального суверенітету України лишилися в українському суспільстві, особливо серед молоді і інтелігенції. Останнє виявилося у виступах представників різних верств населення з критикою національної політики Й.Сталіна, на захист української мови, національно-культурного відродження, проти русифікації та ідеологічного контролю Москви. Зросла увага до відтворення правдивої історії українського народу, його самобутності. З 1957 р. став видаватися «Український історичний журнал», почалася підготовка до видання багатотомної історії України та історії міст і сіл. Спроби «десталінізації» суспільства, реабілітації багатьох партійних, державних і культурних діячів України супроводжувалися ростом політичної та національної самосвідомості молоді, особливо творчої. Почастішали випадки критичного ставлення до комуністичного режиму, непокори владним структурам. Українська література збагатилася новими художніми творами М.Рильського, В.Сосюри, А.Малишка, О.Гончара, М.Стельмаха. З’явилися талановиті літературні критики – І.Дзюба, І.Світличний, Є.Сверстюк. Заявили про себе нові імена: Г.Тютюнник, Д.Павличко, Л.Костенко, І.Драч, В.Симоненко, з якими пов’язане покоління «шістдесятників», і які діяли не тільки в столиці,  й у Львові, Донецьку, Харкові. На Донеччині заявив про себе В. Стус, Черкащина стала творчою стежиною для В.Симоненка. Ці невеликі гуртки, об’єднання були не досить помітними у загальному масштабі суспільно-політичного життя, проте в подальшому їх діяльність стала важливим чинником у пробудженні громадської свідомості, блискучим початком нового національного відродження дисидентів не влаштовували косметичні удосконалення системи, вони вимагали радикальних змін.

 

https://youtu.be/Jn-w34lUJog  фільм дисиденти

https://youtu.be/A5_Fd_vHlWc   як намалювати птаха