Цікаве про гроші

Гроші є мірилом матеріальних цінностей з часів виникнення людини. Роль грошей виконували знаряддя праці, худоба, згодом — цінні та рідкісні речі. Відколи людина освоїла метал, рідкісні метали стали основою фінансової системи на наступні тисячоліття. Цікаві факти про гроші — монети, банки, кредити.

Історія

Зміст [сховати]

• 1 Історія
• 2 Багаті і бідні
• 3 Долар
• Худоба — найдавніше мірило цінності, фактично горошовий еквівалент. В деяких частинах Африки її використовували як гроші до ХХ століття. І зараз домашніх тварин — корів, овець, верблюдів, осликів, коней в деяких африканських країнах можуть використати в обмінних операціях.
  В давнину в Китаї монети не були круглими, а відливалися у вигляді предметів, які служили еквівалентом обміну до появи грошей, наприклад, у вигляді сокир, мечів. Згодом монети набули звичної для нас круглої форми, однак мали посередині квадратний отвір, щоби їх нанизувати на шнурок.
  Перші гроші з паперу з’явилися на батьківщині паперу — в Китаї. Найстаріша із збережених банкнот — один куан 1380 року випуску.
  

  Найстаріша банкнота 1380 року випуску, Китай
  Серед банків світу найстарішим з тих, що працюють донині, є BancaMontedeiPaschidiSiena. Цей італійський банк діє з 1472 року.
  Найважчою монетою є десять далерів, вона була в обігу в Швеції до ХVІІІ століття. Її маса була майже 20 кілограмів. Розмір був 30 на 60 сантиметрів при товщині біля одного сантиметра. Були менші за номіналами «монетні плити», які теж були важкими. Для їх перевезення часто використовували вози і сани.
  

  Шведська монета 10 далерів масою 19,7 кілограма
  В 1996 році в Бельгії на монеті було зображено обличчя зниклого хлопчика з інтернет адресою сайту організації, яка займається пошуками зниклих дітей.
  Перед сонячним затемненням 1999 року у Румунії випустили банкноту із пластику номіналом у 2000 лей. Особливістю купюри було невелике затемнене, але прозоре віконечко, через яке можно було дивитися на сонце, в невеликий період часу, коли місяць закривав собою сонячний диск.
  Папір банкнот міцний, він розрахований на чотири тисячі згинань. Якщо банкнота пошарпата, і її слід відновити, можна помити милом і потерти м’якою щіточкою. Потім посущити на рушнику, і пропрасувати утюгом між марлями. Банкнота виглядати набагато краще, майже як нова. Тільки купюра буде світитися у пристрої для визначення справжності банкнот, так само будуть світитися паперові гроші, які були випадково випрані у кишені.

  Багаті і бідні

  Рівень життя населення на землі прийнято визначати у кількості доларів, які людина может потратити на свої потреби за добу. Так, біля 30 відсотків населення живе менш, як на 2 американських долари на добу, понад один мільярд живуть ще бідніше, витрачаючи менше одного долара на добу.
  Сотня найбагатших людей у світі за кількістю грошей можуть вивести за межу бідності у чотири рази більше бідняків, ніж їх існує на землі.
• ндія до ХVII століття Індія вважалася найбагатшою країною світу. До кінця ХІХ століття тільки у ній добували алмази. Також в країні добувалися різноманітні дорогоцінні камені, великі прибутки країна отримувала від торгівлі прянощами. В Індії в 2011 році знайшли найдорожчий скарб — в запечатаній кімнаті вішнаїтського храму Шрі-Падманабхасвамі міста Тируванантапурам знайшли золота і цінностей на 22 мільярди доларів. Скарби вже роками перераховують і оцінюють. Вважається, що в храмі ще може бути багато таких кімнат, загальна вартість цінностей може сягати одного трильйона доларів. І це тільки один із багатьох схожих індуїстських храмів Індії.
  

  Види золотих виробів з індійського храму
  Найбільш цінна монета була випущена в 1654 році в Індії. Це була золота монета у 200 мохурів, вона важила 2,177 кілограма і мала 13,6 сантиметрів у діаметрі. Не збереглося жодної монети, остання зберігалася в індійському штаті Біхар і щезла в 1810 році. Про її зовнішній вигляд ми можемо судити по відбитку, який зберігається у Британському музеї.
  Золота у світі добуто не так багато, всього золота у світі налічується 32 тисячі тонн. Якщо з такої кількості жовтого металу зробити куб, він буде мати сторону усього лиш 12 метрів.
  

  Золото з іспанського галеону
  Мабуть єдина країна, де не прийняті чайові — Японія. Там вважається, що чайові принижують людину, зводячи достойні і цінні послуги до подачки. Там всюди точний розрахунок. Однак це не впливає на якість обслуговування — воно навіть у недорогих закладах залишається однією з найкращих у світі.
  Зараз вигідно заробляти в сфері Інтернет технологій. В шестірку найбагатших людей світу входить троє підприємція, які заробили свої статки на комп’ютерах — програмному забезпеченні та роботі в Інтернеті. Доречі, дружини мільйонерів найчастіше обирають вчительську роботу.

15 українських пісень, які потрібно ЗНАТИ

Радіо МАКСИМУМ розпочинає нову рубрику про українську музику, де ви почуєте улюблені пісні різних періодів. До вашої уваги перша добірка народних пісень, які має знати кожен українець.

Україна здавна славиться своєю співочістю. І це не просто слова, а підтверджені факти. Так, етнографи нарахували близько 200 тисяч українських народних пісень, а це більше, ніж у всіх інших націй! Найкращі фольклорні твори передаються з покоління в покоління, залишаючись повсякчас актуальними. Їх виконують як під час застіль, так під час Революцій.

  До вашої уваги 15 українських народних пісень, які вже давно стали улюбленими.

Зможете не підспівувати? 😉

Розпрягайте, хлопці, коні

Автором цієї пісні, яка вже давно стала народною, вважають Івана Негребецького з Полтавщини. “Розпрягайте, хлопці, коні” була маршем загонів Нестора Махна, тому автор отримав за свою неї 25 років заслання в Магадан.

Ой у вишневому саду (О милий мій)

Ми не знаємо, хто і коли склав цю пісню про кохання, але без “Ой у вишневому саду” й досі не обходиться жодна забава.

Несе Галя воду

Хто лише не переспівував цю народну пісню… Таїсія Повалій, Тріо “Мареничі”, Христина Соловій, і навіть “Воплі Відоплясова”! Саме час заспівати про Галю:

Їхав козак за Дунай

Автором цього романсу вважають козака Харківського полку, філософа та поета Семена Климовського. Можливо, він написав її після невдалих турецьких походів Петра I. Пісня набула популярності ще в середині XVIII століття, та з часом її привласнили російські поети та композитори, створивши купу власних варіацій. Ні російською, ні французькою “Їхав козак за Дунай” не звучить так автентично та щиро, як українською. Дуже прониклива пісня про війну та розлуку:

Ти ж мене підманула

Ще одна пісня каждого, каждого застілля! За даними істориків, вперше вона згадується у 1897 році. Тоді “Ти ж мене підманула” належала до роду “триндичок”, тобто жартівливих молодіжних пісень. Натомість зараз в народі популярна не лише її класична версія, але й кілька удосконалених. Від “копиці” до “Тьоща дай на машину” 😉

А яка ваша улюблена версія цієї народної пісні?

Ой на горі та й женці жнуть

Козацька народна пісня, яка стала “Запорозьким маршем”. Ймовірно, ця композиція виникла ще в другій половині XVII століття. Історики вважають, що вона пов’язана із Михайлом Дорошенком або Петром Конашевичем-Сагайдачним. У всякому разі, щоразу під час прослуховування цієї пісні нас переповнює гордість і за козаків, і за всіх захисників України.

Била мене мати

Народна рекрутська пісня, у якій дівчина тужить не так через те, що мама “била її березовим прутом”, а через тяжку долю свого коханого-рекрута, тобто солдата. У XIX ст. у війську служили 25 років, тому не дивно, чому вона хоче набутися з милим якнайдовше, навіть наперекір мамі…

Ой на горі два дубки

Цю жартівливу народну пісню, як-то кажуть, навіть горобці цвірінькають. Прості слова та притаманний українцям гумор – рецепт успіху кожного хіта.

Чорні брови, карії очі

Красива пісня про кохання до чарівної українки. Не так давно історики натрапили на ймовірного автора цього народного хіта: ним виявився поет середини ХІХ ст. Костянтин Думитрашко. Попри заборону українського слова в тодішній час, він залишив нам у спадок неповторний твір.

Ой у гаю при Дунаю

У народі побутують два варіанти цієї пісні, і обидва вони прекрасні. “Ой у гаю при Дунаю” відома, щонайменше, з 1916 року.

Цікаво, що саме цю пісню виконала відома актриса українського походження Мілла Йовович, презентуючи свій дебютний альбом у 1994-му. Зацініть:

Як служив я в пана

Ще один взірець українського гумору. Цю пісню намагаються виконувати всі, однак запам’ятати слова не так і просто. Нумо разом:

А той індик, піндик, шпіндик.
А те гуся, суся-сюся
А те кача дрібно скаче
А та кура-чубатура,
Нема пір’я – одна шкура,
По садочку ходить та й ходить,
Курчаточок водить та й водить.

Ой чий то кінь стоїть

Автор цієї народної пісні невідомий, та вона дуже популярна не лише в Україні, а й за кордоном. Послухайте, як “Ой чий то кінь стоїть” співає Святослав Вакарчук, справді до мурашок:

Зеленеє жито, зелене

В Україні вважається, що під цю пісню слід зустрічати гостей. “Зеленеє жито, зелене” стала широко відомою в естрадному виконанні співачки Оксани Білозір та ВІА “Ватра”.

Плакуча гітара

Дуже прониклива та атмосферна пісня, яку виконують на весіллях. Наполегливо рекомендуємо послухати, бо зараз так уже не пишуть…

Повіяв вітер степовий

Одна з найпоширеніших українських стрілецьких пісень. Донедавна цю пісню вважали народною, але нещодавно етнографи дізналися ймовірного автора твору. Ним виявився Іван Маркович Витвицький з Івано-Франківщини. Пісню “Повіяв вітер степовий” він присвятив своєму братові, який був січовим стрільцем і загинув у боях за незалежність України. Ця композиція також ввійшла в альбом “Наші партизани” співака Тараса Чубая, а також гуртів “Плач Єремії” та “Скрябін”.

10 українських слів

СЛА́ВЕНЬ – від слова “славити” – є синонімом до “гімну”. На жаль, слово “славень” вживають значно рідше, хоча, погодьтеся, при відмінюванні воно звучить милозвучніше за офіційну назву урочистої пісні будь-якої держави.

ГА́СЛО – це короткий заклик, який висловлює певну ідею або вимогу. Зазвичай, кажуть “слоган” чи “лозунг”, але саме гасло – питоме українське слово! Слава Україні!

СТЯГ, ЗНАМЕ́НО́ – те саме, що прапор. Гордо здіймаймо український стяг, бо він є символом боротьби нашого народу за волю.

ЗВИТЯ́ГА – перемога в бою, у війні; героїчний подвиг. Ми певні, що здобудемо довгоочікувану звитягу і проженемо окупанта, бо правда – на нашому боці.

ГУРТУВА́ТИСЯ – збиратися в одне місце, створюючи гурт; об’єднуватися однією ідеєю, метою. Зараз, як ніколи, нам потрібно стати єдиним цілим, українці Сходу та Заходу, Півдня та Півночі – гуртуймося, бо лише разом ми – сила.

НЕЗЛА́МНИЙ – який виявляє твердість, наполегливість, непохитність у поглядах, діях, не відступає перед труднощами. Саме таким є наш багатостраждальний народ, який, попри всі перешкоди, зумів відстояти свою ідентичність.

ВІДЧАЙДУ́Х – про дуже хоробру, сміливу людину. Пишаємося нашими відчайдушними хлопцями, які захищають Батьківщину. Низький вам уклін!

НЕ́НЬКА – пестливе звертання до найріднішої людини – матері. Пам’ятаймо, що Україна – наша ненька, будьмо гідними синами та доньками.

ЗАВЗЯ́ТТЯ – наполегливість, запал, енергія. Українцям завзяття не позичати, бо з таким творчим потенціалом нам усе до снаги!

ВРОДЛИ́ВИЙ – гарний, красивий, доладний. Усім відомо, що українки – найвродливіші в світі. Але й чоловіки-українці їм не поступаються Ми одне одного варті!)

Джерело: maximum.fm

Права споживача: ЦЕ ПОВИНЕН ЗНАТИ КОЖЕН!

Права споживача: про це має знати кожен!

Власники магазинів часто порушують права споживача з однієї простої причини: далеко не кожен споживач знає про свої права. Ми хочемо це виправити, тому публікуємо для вас список прав споживача, про які має знати кожен.

Прочитайте, збережіть і не забудьте поділитися з друзями.

1. Чи обов’язково залишати рюкзак чи сумку у комірчині супермаркету?

Ні. Особливо, якщо там у вас залишаються цінні речі, документи тощо. Адже ці комірки, що замикаються на ключ, нічим не відрізняються від інших меблів у торгівельному центрі. Супермаркет не надає вам послуг зберігання (як у камері схову на вокзалі), ви не укладаєте договору найму (як із банківським сейфом), а тому відповідальності за залишені речі працівники магазину не несуть. Тому заборонити вам увійти на територію закладу з рюкзаком за плечима чи невеликою сумочкою охоронці не мають права.

2. Чи можна перебувати в супермаркеті з твариною?

Єдиного акту для всієї території України, який би регулював права власників тварин, немає. Проте органи виконавчої влади приймають локальні Правила тримання тварин громадянами, підприємствами, організаціями, зазвичай однакові. За Правилами, розробленими КМДА, наприклад, у пункті “д” частини 7 власникам забороняється заводити собак і котів у приміщення магазинів. Зазвичай кожен магазин, який проти того, щоб до них проносили чи приводили тварин – повідомляє про це.

Але якщо з вас почнуть вимагати штраф за те, що ви пронесли у зал магазину тварину і порушили таким чином санітарні норми — знайте, що законодавством такі штрафи не передбачені. Відповідальність за санітарний стан торгового залу несе магазин. І якщо вас не попередили табличкою, або охоронець на вході не сказав, що з тваринами до магазину не можна – то це проблеми адміністрації цього закладу. Максимум – вас можуть попросити вивести тварину з магазину.

3. Чи треба платити за ненавмисне розбитий чи пошкоджений товар?

Не треба. Якщо чашка просто вислизнула у вас із рук – не поспішайте за неї платити. Згідно зі статтею 323 Цивільного кодексу ризик випадкового знищення та випадкового псування майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом. Ви – не власник, поки не заплатите за чашку. Якщо працівники закладу наполягають на вашій вині, то її потрібно спершу довести. Наприклад, у суді. Якщо супермаркет не полінується туди звернутися. Самостійно стягувати такі виплати він не має права. Може тільки зафіксувати факт пошкодження його майна.
Згідно з частиною 2 статті 17 Закону України “Про захист прав споживачів” продавець зобов’язаний всіляко сприяти споживачеві у вільному виборі продукції та форм її оплати, а також забороняється примушувати споживача купувати продукцію неналежної якості або непотрібного йому асортименту. Розбита чашка – неналежна якість.

4. Чи можна фотографувати в супермаркеті?

Так, можна. Згідно зі статтею 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб ─ на свій вибір. Обмеження можуть бути, якщо фотографування стосується національної безпеки, територіальної цілісності. Інших підстав для обмеження права фотографувати товар Конституція не зазначає. Також стаття 50 Конституції України гарантує кожній людині право вільного доступу до інформації про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена. Отже, заборона фотографувати товари суперечить Конституції.

5. Чи можуть працівники магазину заборонити торкатися або оглядати товар?

Зауваження продавців на кшталт “Не чіпайте руками, ми самі вам покажемо” є необґрунтованими. Згідно з частиною 2 статті 700 Цивільного кодексу України, покупець має право до укладання договору купівлі-продажу оглянути товар, вимагати проведення в його присутності перевірки властивостей товару або демонстрації користування товаром, якщо це не виключено характером товару і не суперечить правилам роздрібної торгівлі.

У Правилах роздрібної торгівлі непродовольчими товарами (пункт 11 розділу 2) зазначено, що продавець зобов’язаний створити споживачу зручні умови для ознайомлення, вибору та примірки швейних, трикотажних, хутряних, овчинно-шубних (кожухових) товарів і головних уборів.

Також частина 2 статті 17 Закону України “Про захист прав споживачів” зобов’язує продавця всіляко сприяти споживачеві у вільному виборі продукції. Тому покрутити в руках навіть шубу вам ніхто заборонити не може.

6. Чи можна по дорозі до каси спожити товар?

Прямої заборони споживати продовольчі товари до моменту їхньої оплати в Законі “Про захист прав споживачів” немає. Проте, поки ви не заплатите за товар, він є власністю супермаркету. Працівники можуть вам зробити лише зауваження і попросити заплатити за нього на касі. Якщо відмовитеся оплачувати, то матимете справу з поліцією.

7. Як оплатити товар, якщо вартість на ціннику й на касі різниться?

Явище зараз особливо поширене, коли курс гривні стрибає щодня, а продавець змінює ціни, щоб уникнути збитків.

Коли ви купуєте, наприклад, пакет молока, відбувається укладення договору купівлі-продажу з супермаркетом. Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу продавець зобов’язується передати товар у власність покупцеві, а покупець приймає або зобов’язується прийняти цей товар і сплатити певну грошову суму. У статті 691 ЦК зазначено, що покупець зобов’язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Отже, грошова сума – ціна ─ є умовою договору, яка вам відома і на яку ви погоджуєтесь.
Поки ціна молока існує лише в базі даних, але не на ціннику, продавець чи супермаркет не має права вимагати від вас оплати молока за новою ціною. На цю умову договору (вона просто не була вам відома) ви не давали згоди. А без спільної згоди обох сторін договір укласти неможливо.

Молоко вам або продадуть за старою ціною, або відмовляться продавати. Причому просто так вам щось не продати не можуть, бо супермаркет взяв на себе обов’язок продавати товари кожному, хто до нього звернеться, тобто виконувати умови публічного договору купівлі-продажу (так само, як і готелі, банки, установи зв’язку). Це стаття 633 Цивільного кодексу України. Якщо супермаркет необґрунтовано відмовляється від публічного договору, то повинен відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою. Можете з того приводу звернутись або до адміністрації супермаркету, або до суду.

8. Чи можна відмовити охоронцю в огляді своїх речей?

Можна. Охорона магазину не має повноважень проводити огляд чи обшук. Це можуть робити тільки правоохоронні органи, і тільки у випадку, якщо є підозра, що людина вчинила адміністративне порушення. Тому, якщо охоронець вимагає показати йому вміст вашої сумки, а ви вважаєте, що підстав для цього немає — вимагайте покликати поліцію.
Втім, можна погодитись показати свою сумку, так само як і чек. Це швидше залагодить конфлікт. І пам’ятайте, що у великих торгових мережах (а часто – і в малих) є засоби відеоспостереження. Тому не варто хитрити і чинити протизаконні дії у супермаркеті.

9. Чи можна повернути товар, якщо не підходить розмір чи фасон?

Можна. Але це стосується непродовольчих товарів. Стаття 9 Закону України “Про захист прав споживачів”прописує право обміняти непродовольчий товар належної якості на аналогічний у продавця, в якого він був придбаний, якщо товар не задовольнив його за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром або з інших причин не може бути ним використаний за призначенням.

Споживач має право на обмін товару належної якості протягом чотирнадцяти днів, не рахуючи дня купівлі, якщо триваліший строк не оголошений продавцем. При цьому не можна допустити використання товару, потрібно зберегти його товарний вигляд. І чек про покупку також.
Однак є певні товари, які повертати не можна, навіть якщо їхня упаковка залишилась цілою. Цей перелік є вичерпним і встановлюється постановою Кабміну. До них належать засоби гігієни, лікарські препарати та низка непродовольчих товарів (м’які дитячі іграшки, перуки, зубні щітки).

10. Як повернути товар неналежної якості?

Якщо дефекти товару виявились під час гарантійного терміну – відклеїлася підошва черевиків, чи розійшовся шов у сукні. Такі недоліки виникають з вини виробника, а тому можна вимагати заміни таких товарів на аналогічні або повернення коштів. Це у частині 1 статті 8 Закону України “Про захист прав споживачів”. Для цього потрібно показати продавцеві чек про оплату. Якщо бажаних черевиків чи сукні немає в наявності, але вони можуть з’явитись, то вас попросять зачекати до їхньої появи (максимум два місяці). Після цього часу можете вимагати повернення коштів.

Таблички у взуттєвих магазинах на зразок “Товар обміну не підлягає” варто сфотографувати як доказ, якщо маєте бажання звертатись до суду. Вони є цілком незаконними. Обов’язок продавця ─ прийняти товар, замінити його або повернути гроші передбачений частиною 5 статті 8 зазначеного Закону.

Ще один момент – продавець неякісного товару може направити вас до виробника. Але частина 3 статті 8 Закону України “Про захист прав споживачів” дозволяє споживачеві самому обрати, до кого звернутися з вимогою замінити неякісний товар — до продавця чи виробника. Тому продавець не має права відмовити вам.

Джерело: lviv1256.com

ЦІКАВІ САЙТИ

	Це!прекрасно – пізнавально-розважальний портал
	ЦІКАВО.com – цікаві новини з усього світу
	Теревені.org – Інформаційно-Розважальний Портал. Новини, музика, гумор, відео, програми, спілкування!
	Смішного! – веселімось, браття!
	Козацький гумор
	Українські статуси
	УкрБаш – український гумористичний цитатник
	Козацькі анекдоти, а також карикатури, шаржі та відеоприколи
	Bcecmix – Український журнал гумору й сатири в Торонто
	Загадки для кмітливих

Чому спосіб життя має бути не здоровим, а щасливим!

Мандрівниця і художниця Світлана Казіна переїхала жити в Гірський Алтай близько
 20 років тому у будиночок без водопостачання, теплого туалету, а часто і без електрики.
 Вона любить життя, живе із задоволенням. За допомогою своєї фотокамери щодня пізнає
 світ і дивується його різноманітності. “У природі є все для того, щоб ми були
щасливими”, – переконана Світлана. Обов’язково прочитайте її пост про те, чому
спосіб життя має бути не здоровим, а щасливим. Тому…

Хвороби приходять не від того, що погана екологія, 

брудна вода, пластикова їжа та ми мало рухаємось.

Хвороби приходять не від того, що Ви живете у місті або в селі. Повірте, людський
 організм – ідеальна машина із адаптації до будь-яких умов та їжі. Ось ми, селяни, не
 можемо їсти вашу міську порошкову їжу, пити вашу воду та дихати вашим повітрям.
Але не тому, що все це брудне. А тому що інше. Незвичне для нашого організму.

А Ви у нас в горах, пардон, страждаєте на діарею від нашої джерельної і річкової води,
 від коров’ячого молока, баранини та іншого, а також від нашої висоти і тиску ваші
голови тріщать як кавуни. Але ні там ні там – не погано! Просто у нас різне місце
 існування. Ви – адаптувались тут, а ми – там. У горах так само хворіють, як
 і в місті, заспокойтеся. А в містах так само є довгожителі.

Якщо людина живе у гармонії з природою, 

молиться, медитує, їсть пророщені зерна пшениці,

 носить зачіску як у Ісуса або у богині Калі і 

робить пожертви дитячим будинкам, це не означає, 

що вона житиме 100 років і помре здоровою!

З чого Ви взяли, якщо жити на березі моря в позі лотоса, то не будеш хворіти? Якби
Ви тільки знали, скільки я поховала друзів, які вели лише здоровий спосіб життя! Серед
 них спортсмени, лікарі, цілителі і люди, які цілодобово працювали над своїм
духовним зростанням. Некурящі, непитущі, не говорячи нецензурних слів, вони
помирали від раку.

Вам ніколи не зрозуміти, чому приходить хвороба. Припиніть морочитись
поняттями не “можна”, “дієта” та “гріх”. Це не продовжить вашого життя. Тому що
хвороба не в тілі, хвороба – в голові!

Тому просто живіть в своє задоволення! Все робіть в задоволення.

— Навчіться уже, нарешті, їсти те, що вам подобається, а не те, що є корисним.
Просто їжте це, а не об’їдайтеся.

— Не можете кинути палити? Не кидайте! Але куріть не з розкаянням совісті,
а із задоволенням. Кидати палити взагалі не потрібно.
Потрібно захотіти не курити. А заборона – завжди працює навпаки.

— Кидайте роботу, яка Вам ненависна або ж
вчіться отримувати від неї задоволення,
якою б вона не була.

— Не піддавайтеся на заклики моди, часу, інтернету і так 
далі. Не приміряйте на себе сторонні і неправдиві образи високодуховної особи.
Ваші сторінки в соціальних сторінках – це лише смуток і сум. Що не Марічка,
 то – “Заклик Всесвіту” або Веселка, що “Летить!» Що не Павлик, то
 “Святогор разючий” або “Око справедливості”.

Що не стіна, то черга картинок з третім оком, інь-янами і мандалами. Що не акаунт,
 то перелік афоризмів лам, віщунів, старців, акторів, що несподівано порозумнішали
та ніколи не існуючих мудреців. Дивишся на це і думаєш: як я взагалі сюди
потрапила, до таких високодуховних осіб? Чесне слово, кожен раз тягне блювати
 від таких “високодуховних” акаунтів, за якими насправді сидять звичайні люди,
як усі, із прищами, карієсом, печією, сусідами, родичами, нещасною любов’ю і так далі.
 Будьте такими, якими Ви є! Будьте самі собою!

— Займіться тим, чим хотіли і мріяли займатися
 з дитинства.
Опануйте гітару, піаніно, вокал, гірські лижі, акварель, мозаїку, глину і так далі.
Немає людей, які не мають творчих задатків, це я Вам кажу як художник.
Не мрійте про мотоцикл, а купіть його! Не колекціонуйте мрії, вони гаснуть
 і гниють в закутках мозку!

Завжди мріяли в гори, а маринуєтеся в офісі? Ідіть в гори! Живете а горах,
а хочеться маринуватись в офісі? Йдіть в місто! ) Все у ваших руках!

— Подобається самотність? Усамітнюйтесь в своє задоволення. Боїтесь самотності?
 Йдіть до людей.

— Знаходьте радість і задоволення в усьому. 
Навіть у тому, де здається цього і бути не може.

— І головне:

спосіб життя має бути не здоровим, а ЩАСЛИВИМ!

І взагалі, зараз я відкрию Вам найважливішу таємницю життя і самого сенсу
 життя: сенсу життя немає!

Є просто Життя. Ранок, день, вечір, ніч і знову ранок. Є планета, люди, рослинний
 і тваринний світ. Будні і свята. Щастя і біда. І є Смерть. І вона приходить у
будь-який час, у будь-якому віці. То чи є у Вас час на те, щоб жити чужими
мріями, нав’язаними ідеями та суспільними нормами?

Живіть в своє задоволення і не шукайте причин захворювань і смертей серед
 родичів і артистів. Цього нам зрозуміти не дано. Але нам дане Життя. І його
 потрібно прожити з Радістю. Не заважаючи радіти іншим. І навіть допомагаючи.

Ну, якщо Вам дуже подобається шукати сенс життя, 

то вважайте, що в цьому він і є – жити в радість.

Усе це зовсім не означає, що знаходитися в пошуку і бути тим, хто шукає – погано. Ні.
 Якщо це вам в радість, то на здоров’я. Але мої друзі, родичі та чужі люди,
помираючи, зізнавались мені: “Я усе своє життя щось шукав, щось робив, кудись
бігав, а найголовніше було під носом. Кохані люди. І все, що я хотів зробити разом
з ними, я вже не зроблю ніколи”.

Благаю, не забувайте: щастя не в селі або місті, не в горах або на рівнині, воно
в голові! Живіть, як хочеться, і не порівнюйте своє щастя з іншим. Все одно ваше щастя
ніхто не зрозуміє. Якби не було оцінювання і порівняння щастя, релігій і цінностей,
не було б і війн.

Джерело: tutkatamka.com.ua

Чи потрібно вивчати історію?

Будь-яка наука повинна працювати на майбутнє, спрогнозувати його, зрозуміти загальний напрямок розвитку суспільства, знати вектор руху. Чи дозволяє історична наука, вивчивши минуле екстраполювати майбутнє. Чи потрібно знати історію?

Історія – це велике зібрання фактів і аналогій, знання яких може дати надію, що можна скорегувати своє справжнє і уникнути майбутніх помилок.

Історія – це велика пригода людства, яке вже відбулася і переказується щоразу по-новому, і кожен раз цікаво. Це – оцінки далеких подій і вчинків історичних особистостей, іноді придуманих, іноді дійсних, сміливих і страшних. Історія – це велике кладовище ненароджених дітей, чиї батьки загинули в нескінченних війнах за праве діло, за віру або мир у всьому світі. Історія – це величезний ком брехні і помилок інтерпретаторів, що виправдовують помилки і злочини вищими інтересами.

Історія – це велика література, в якій є все: любов і зрада, благородство і підлість, сміливість і боягузтво, жертовність і користь, мудрість і дурість, сміх і сльози.

Уже кілька сотень років люди вивчають творчість одного драматурга, про саме існування якого ведуться тривалі суперечки. Щось змушує людей по слову розбирати написані ним тексти, складати словник його мови, на підставі написаних ним літературних творів буквально обчислювати його настрій в той чи інший час. Тут, кажуть вони, вся його творчість пронизана світлим гумором і інтересом до життя і дійсно в цей час він був ще молодий, недавно одружився і був успішний. У цей період його твори випромінюють їдку іронію і втому, а сам автор випробовує розчарування в житті і особисті проблеми. 

Ось особисте листування його знайомого, тут все ясно сказано:

"Томи досліджень перевищують все коли-небудь написане автором, а кінця цього невидно. Безглузде, здавалося б, заняття, але робота ведеться, праці публікуються, продаються і читаються. Як здивувався б Шекспір, якби дізнався, що дослідники його творчості і життя заробили більше, вивчаючи його, ніж він сам за все своє життя пишучи і ставлячи свої п'єси в театрі."

То чи потрібно вчити історію? Відповідь негативна. Вивчити історію все одно що, всупереч твердженням Козьми Пруткова, «осягнути неосяжне». Історію потрібно вивчати! Історія потрібна і корисна тим, для кого необхідність вивчення будь-якої історії також очевидна, як зміна пір року.

Якщо матеріал вам сподобався, розкажіть про нього друзям. Дякуємо!