Гз - 19 1/9
ПЛАН РОБОТИ
з предмета Історія України
зі здобувачами освіти
на період карантину
16.11.2020
І. Україна в роки ІІ Світової війни
1. Перелічіть події в хронологічній послідовності, складіть хронологічну таблицю. Створення Української повстанської армії; напад Німеччини на СРСР; «Пакт Молотова-Ріббентропа»; вторгнення Червоної армії на територію Бессарабії та Буковини; проголошення Акта відновлення Української Держави; вторгнення Червоної армії на територію Західної України; розгляд «українського питання» на Ялтинській конференції; визволення Києва від нацистських окупантів.
2. Попрацюйте з логічними ланцюжками. З’ясуйте, яке з понять зайве і чому.
A) бліцкриг; Голокост; остарбайтери; «новий порядок».
Б) мобілізація; евакуація; «похідні групи»; «тактика випаленої землі».
B) оборона Києва; Букринський плацдарм; «східний вал»; Лютізький плацдарм.
Г) Корсунь-Шевченківська операція; Яссько-Кишинівська операція; битва за Дніпро; танкова битва Луцьк-Рівне-Дубно-Броди.
3. Виконайте завдання за історичною картою:
а) простежте наступ німецької армії у 1941-1942 рр. на території України;
б) покажіть територію рейхскомісаріату «Україна», дистрикту «Галичина», губернаторства «Трансністрія»;
в) знайдіть міста, які найдовше витримали оборону від нацистських окупантів;
г) локалізуйте місця наступальних операцій Червоної армії у 1944 р.
4. Пригадайте зміст поняття «воєнний злочин». Які воєнні злочини скоїли радянська влада і нацистський режим під час Другої світової війни?
5. Порівняйте, як розглядали «українське питання» напередодні Другої світової війни та на стадії її завершення.
6. Проаналізуйте діяльність Руху Опору на українських землях за критеріями: течії, джерела формування, мета, результати діяльності.
7. Поміркуйте, якою була ціна війни для українців, за алгоритмом: а) участь українців у збройних формуваннях воюючих країн; б) людські й матеріальні втрати внаслідок війни; в) внесок діячів української культури і науки у переможне завершення війни антигітлерівською коаліцією.
8. Попрацюйте з характеристиками історичних особистостей, поданими далі (Андрій Мельник, Степан Бандера), (Олена Вітер), (Тарас Боровець (Бульба), Роман Шухевич, Кирило Осьмак, Сидір Ковпак), (Іван Кожедуб, Кузьма Дерев’янко, Амет-Хан Султан). Стисло, одним реченням, вкажіть, який внесок зробили у вітчизняну історію ці історичні постаті.
Ігор Сікорський (1889-1972)
Український авіаконструктор
Народився у м. Києві. У дитинстві його дуже вразили розповіді мами про дивовижного винахідника XV ст. Леонардо да Вінчі. Відтоді ідея да Вінчі створити «залізного птаха» стала і його мрією. Дізнавшись про перші польоти братів Райт, покинув навчання у Петербурзькому морському кадетському корпусі. Вступив до технічної школи Дювіньйо де Ланно у Парижі, але, незадоволений рівнем навчання, повернувся в Україну. У 1908 р. вступив до Київської політехніки, де при механічному відділенні діяла повітроплавна секція. На літаку власної конструкції С-5 здав екзамен на звання пілота, а на С-6 встановив світовий рекорд швидкості польоту з двома пасажирами — 111 км/год. Одним з перших у світі сконструював багатомоторні літаки «Гранд» («Витязь»), «Ілля Муромець». Під час Великої війни було випущено винищувачі авторства Сікорського — C.XVI, С.ХХ. У 1918 р. емігрував. Через кілька років поневірянь відкрив у США конструкторсько-будівельну фірму «Sikorsky Aircraft», яка збудувала 17 моделей літаків та 18 типів гелікоптерів. 10 серійних S-42 першими у світі забезпечили регулярні рейси через Атлантичний і Тихий океани. Зі вступом США у Другу світову війну гелікоптери Сікорського марки «S» були прийняті па озброєння. Ім‘я Ігоря Сікорського 2016 р. присвоєно Міжнародному аеропорту «Київ» і Київському політехнічному інституту.
Олена Теліга (Шовгеніва) (1906-1942)
Українська поетеса, громадсько-політична діячка
Народилася у Іллінському під Москвою в українсько-білоруській родині Шовгенів. Вищу педагогічну освіту здобула у Празі, й за підтримки Д. Донцова розпочала літературну діяльність. Займаючись у танцювальній групі, познайомилася з Михайлом Телігою. За рік закохані побралися. Через нестатки Олена працювала манекенницею, у нічних кабаре, і тільки згодом — вчителькою початкових класів. У 1939 р. переїхала до Кракова, де познайомилася з громадсько-політичним діячем О. Ольжичем. Тоді ж вступила до ОУН. Із початком німецько-радянської війни у складі похідної групи ОУН (м) перебралася до Києва, де зорганізувала Спілку українських письменників, видавала тижневик «Литаври», співпрацювала з газетою «Українське слово». Лояльне ставлення німецької влади до українських націоналістів тривало недовго. Олену Телігу і її чоловіка, який теж назвався письменником, було заарештовано. На сірому гестапівському мурі у камері № 34 залишився її останній автограф: тризуб і напис: «Тут сиділа і звідси йде на розстріл Олена Теліга». 22 лютого 1942 р. у Бабиному Яру подружжя Теліг, а також їхні ідейні соратники були розстріляні.
«І те, що мрією було роками, Все обернеться в дійсність і можливість...».
Іван Багряний (Лозов’ягін) (1906-1963)
Український письменник, громадсько-політичний діяч
Народився у м. Охтирка на Полтавщині. Навчався у Київському художньому інституті, але за покликанням відчував себе письменником. Першу книжку оповідань видав у 1925 р. Згодом друкувався у журналах «Глобус», «Всесвіт», «Плужанин» під псевдонімом Багряний. Був прийнятий до літературних об’єднань «Плуг» і МАРС. У 1932 р. за звинуваченням у контрреволюційній діяльності Багряного заслали на Далекий Схід. Втеча із заслання призвела до повторного арешту. На свободу вийшов інвалідом з відбитими легенями і нирками, про що згодом написав у романі «Сад Гетсиманський». Після початку німецько-радянської війни — в українському підпіллі. Писав пісні на патріотичні теми, малював пропагандистські плакати. Долучився до створення УГВР та розроблення її програмних документів. 1944 року написав роман «Звіролови» («Тигролови»), Невдовзі емігрував. За кордоном редагував газету «Українські вісті», заснував Українську революційно-демократичну партію. Був обраний головою Виконавчого органу УНРади і заступником президента УНР. 1992 р. Іванові Багряному посмертно присуджено Шевченківську премію за романи «Сад Гетсиманський» і «Тигролови».
«Ми є. Були. І будем Ми! Й Вітчизна наша з нами».
Василь Порик (1920-1944)
Український військовик, герой двох країн
Народився у с. Соломірка на Вінниччині. Початок німецько-радянської війни зустрів у званні лейтенанта — як випускник Харківського піхотного військового училища. Був мобілізований до 6-ї армії Південно-Західного фронту. Восени 1941 р. пораненим потрапив у полон, його депортували до концтабору Бомон (Франція). Німецьке командування призначило Василя старшим наглядачем, він навіть мав право вільно виходити до міста, завдяки чому вивчив французьку. Очолив підпільну табірну організацію «Група радянських патріотів» і налагодив зв’язки з французькими партизанами. Підпільники здійснювали нічні вилазки і пускали під укіс німецькі ешелони, пошкоджували лінії зв’язку. У березні 1944 р. гестапо натрапило на слід В. Порика, але він утік з концтабору. Став співкерівником французького штабу Руху Опору на півночі Франції. Уночі на 22 квітня 1944 р. загін під командуванням Василя Порика звільнив полонених табору Бомон, а наступного дня розбив маршову колону гітлерівців. У одному з боїв був поранений, його ув’язнили у фортеці Сен-Нікез міста Арраса. У кайданках утік з камери-одиночки через три мури, якими було огороджено двір фортеці. 22 липня 1944 р. потрапив у засідку і був розстріляний. Французька газета «Лібертє» відгукнулася на його смерть статтею «Один з тих, хто загинув заради того, щоб жила Франція. Лейтенант Василь — герой Червоної армії!».
Узагальнення до розділу І «Україна в повоєннний період»
Унаслідок підписання міжнародних договорів із західними сусідами частина українських етнічних територій увійшла до складу УРСР. Однак через маріонетковість української радянської дипломатії об’єднання здійснювалося в контексті імперських планів СРСР. Тому частина українських етнічних територій залишилася поза державними кордонами УРСР.
1954 р. Крим увійшов до складу УРСР. Здійснюючи це, союзне керівництво враховувало насамперед тісні зв’язки України й Криму та потребу перекласти на УРСР соціально-економічні проблеми Криму, які не могла вирішити РРФСР.
Утвердження комуністичного тоталітарного режиму в західних областях здійснювалося в межах політики радянізації — знищення всіх визначальних українських ознак і структур, що суперечили тоталітаризму. Імперський наступ та протистояння йому перетворилися на історичну драму, фінал якої визначили військова сила, помножена на звірства репресивних органів.
Запеклий опір імперії здійснював західноукраїнський повстанський рух, який перетворився на головну силу спротиву московському імперіалізму в усій Центрально-Східній Європі.
Злочином проти українства та людства стали обміни населенням між ПНР та УРСР, операції «Велика блокада», «Вісла» і «Захід», ліквідація УГКЦ, проведені урядами та збройними силами СРСР і ПНР.
Післявоєнні настрої найширших верств українства характеризувалися очікуваннями щодо оновлення суспільного життя. Цьому сприяли величезний внесок українців у перемогу над нацизмом, зміна зовнішньополітичного становища України, переважання українського етносу в післявоєнних містах центру й заходу України, збільшення питомої ваги етнічних українців у керівних партійних і радянських органах. Ці ж зміни готували історичні передумови для зародження автономістських настроїв.
Унаслідок прагнення СРСР максимально розширити свій вплив у найавторитетнішій організації ООН і визнання провідними демократичними державами Заходу величезного внеску України в перемогу над нацизмом, УРСР була залучена до створення ООН та участі в міжнародних організаціях.
Модель післявоєнної «радянської відбудови» закріпила залежний колоніальний статус економіки УРСР. Насамперед відбудовували важку індустрію, замість відновлення сільського господарства, легкої промисловості, підвищення якості життя громадян. Відбудову здійснювали на старій технологічній основі, без залучення надбань НТР при категоричній відмові від допомоги Заходу. Так було закладено основи технологічного відставання українського виробництва від західного впродовж усієї другої половини XX ст.
Голод 1946-1947 рр. мав штучний характер і став черговою ланкою в політиці нещадного гноблення українців.
Становище культури визначалося гнітючою атмосферою нового ідеологічного тиску в межах загальноімперських ідеологічних кампаній — «ждановщини», «лисенківщини», «боротьби з космополітизмом» і т. зв. «чисток» інтелігенції.
ІІ. «Україна в повоєннний період»
Унаслідок підписання міжнародних договорів із західними сусідами частина українських етнічних територій увійшла до складу УРСР. Однак через маріонетковість української радянської дипломатії об’єднання здійснювалося в контексті імперських планів СРСР. Тому частина українських етнічних територій залишилася поза державними кордонами УРСР.
1954 р. Крим увійшов до складу УРСР. Здійснюючи це, союзне керівництво враховувало насамперед тісні зв’язки України й Криму та потребу перекласти на УРСР соціально-економічні проблеми Криму, які не могла вирішити РРФСР.
Утвердження комуністичного тоталітарного режиму в західних областях здійснювалося в межах політики радянізації — знищення всіх визначальних українських ознак і структур, що суперечили тоталітаризму. Імперський наступ та протистояння йому перетворилися на історичну драму, фінал якої визначили військова сила, помножена на звірства репресивних органів.
Запеклий опір імперії здійснював західноукраїнський повстанський рух, який перетворився на головну силу спротиву московському імперіалізму в усій Центрально-Східній Європі.
Злочином проти українства та людства стали обміни населенням між ПНР та УРСР, операції «Велика блокада», «Вісла» і «Захід», ліквідація УГКЦ, проведені урядами та збройними силами СРСР і ПНР.
Післявоєнні настрої найширших верств українства характеризувалися очікуваннями щодо оновлення суспільного життя. Цьому сприяли величезний внесок українців у перемогу над нацизмом, зміна зовнішньополітичного становища України, переважання українського етносу в післявоєнних містах центру й заходу України, збільшення питомої ваги етнічних українців у керівних партійних і радянських органах. Ці ж зміни готували історичні передумови для зародження автономістських настроїв.
Унаслідок прагнення СРСР максимально розширити свій вплив у найавторитетнішій організації ООН і визнання провідними демократичними державами Заходу величезного внеску України в перемогу над нацизмом, УРСР була залучена до створення ООН та участі в міжнародних організаціях.
Модель післявоєнної «радянської відбудови» закріпила залежний колоніальний статус економіки УРСР. Насамперед відбудовували важку індустрію, замість відновлення сільського господарства, легкої промисловості, підвищення якості життя громадян. Відбудову здійснювали на старій технологічній основі, без залучення надбань НТР при категоричній відмові від допомоги Заходу. Так було закладено основи технологічного відставання українського виробництва від західного впродовж усієї другої половини XX ст.
Голод 1946-1947 рр. мав штучний характер і став черговою ланкою в політиці нещадного гноблення українців.
Становище культури визначалося гнітючою атмосферою нового ідеологічного тиску в межах загальноімперських ідеологічних кампаній — «ждановщини», «лисенківщини», «боротьби з космополітизмом» і т. зв. «чисток» інтелігенції.
ІІІ. Виконати контрольну роботу, перейшовши за посиланням:
Зв'язок з викладачем:
Електронна адреса: larapronchakova@gmail.com
Немає коментарів:
Дописати коментар