Е - 20 1/9
ПЛАН РОБОТИ
з предмета Історія України
зі здобувачами освіти
на період карантину
24.11.2020
Урок 17. Павло Скоропадський. Українська Держава. Внутрішня та зовнішня політика. Зародження повстанського руху.
• Що зробила УЦР для формування українського війська?
• Коли було створено Кримську Народну Республіку?
• З якою метою УНР підписала Берестейський (Брестський) мирний договір?
1. Становлення Української Держави.
Державний переворот у Києві відбувся за підтримки німецького військового командування. Під контроль Гетьманату перейшли усі найважливіші інституції. 29 квітня 1918 р. П. Скоропадський опублікував «Грамоту до всього українського народу», в якій гетьман так визначив своє політичне завдання: «Створити здібний до державної праці сильний уряд; відбудувати армію і адміністративний апарат... і за їх поміччю відбудувати порядок, опертий на праві». Цю програму позитивно сприйняли великі землевласники, промисловці, чиновництво, міський вищий і середній клас, які стали соціальною опорою нової влади.
Зміни розпочалися зі становлення нового апарату управління, який формувався головно з дореволюційного чиновництва. УЦР і її органи влади на місцях розпустили, Україну перейменували на Українську Державу, замість Української Народної Республіки, а питання про її устрій мав вирішити Український Сейм. До його скликання діяли «Закони про тимчасовий державний устрій України». Згідно із ними, гетьман зосереджував законодавчу владу, затверджував склад уряду, був верховним головнокомандувачем, мав право оголошувати амністію, військовий або надзвичайний стан. Новий уряд — Рада Міністрів — складався з помірковано-консервативних чиновників, військових і громадських діячів. Гетьмана підтримали монархічні і деякі чорносотенні організації. Українські соціалістичні партії відмовилися від співпраці з Гетьманатом. Очолив уряд відомий земський діяч, нащадок давнього козацько-старшинського роду Федір Лизогуб. Функції поліції і служби безпеки виконувала Державна варта. Запрацювала судова система. Водночас запровадили цензуру, заборонили проведення зборів, мітингів, маніфестацій, обмежили демократичні свободи. Отже, П. Скоропадський прагнув сформувати нову консервативну модель державної влади, що ґрунтувалася б на приватній власності, дотриманні правових норм і була спроможна зупинити радикалізацію, дезорганізацію та деградацію суспільства.
Як кадровий військовий гетьман намагався створити регулярну армію. Йому спершу довелося долати опір німців, які говорили: «Навіщо вам армія? Ми перебуваємо тут, нічого поганого вашому урядові всередині країни не дозволимо. Створіть собі невеликий загін із двох тисяч осіб для підтримання порядку в Києві». Проте збройні сили Гетьманату почали формувати. Найбоєздатнішими підрозділами стали Сердюцька дивізія, Окрема Запорізька дивізія, Сірожупанна дивізія тощо. Згідно із законом від 16 жовтня 1918 р., відроджували українське козацтво як окремий стан суспільства і резерв національної армії. До нього записували нащадків козаків і селян, які зобов’язалися захищати прикордонні губернії України. У кожному коші передбачали утворити кілька полків, однак їх не встигли сформувати.
1. Коли відбувся гетьманський переворот? Хто став соціальною опорою нової влади?
2. Стисло охарактеризуйте державотворчі процеси, здійснені за П. Скоропадського.
3. Які військові формування створив гетьман? Із якою метою?
Мовою джерела. Із «Грамоти до всього українського народу» (29 квітня 1918 р.):
«Громадяне України!
Цією грамотою я оголошую себе Гетьманом всієї України. Управління Україною буде провадитися через посередство... Кабінету Міністрів...
...Права приватної власності — як фундамент культури і цивілізації відбудовуються в повній мірі. ...Поруч з цим будуть прийняті міри по відчуженню земель по дійсній їх вартості від великих власників, для наділення земельними участками малоземельних хліборобів. Рівночасно будуть твердо забезпечені права робітничого класу... В області економічній і фінансовій відбудовується повна свобода торгу і відчиняється широкий простір приватного підприємства.
Гетьман Всієї України Павло Скоропадський».
1. На основі документа з’ясуйте, які завдання намітив П. Скоропадський як очільник держави. Як збирався їх реалізовувати?
Павло Скоропадський (1873-1945)
Народився в м. Вісбаден v Німеччині.
Освіта: Петербурзький пажеський корпус.
Походив із старовинного українського козацького роду Скоропадських. Зробив військову кар’єру, брав участь у російсько-японській війні. Під час Першої світової війни нагороджений Георгієвським хрестом IV ступеня, отримав чин генерал-лейтенанта. Керував Першим Українським корпусом, який був визнаний найкращим військовим підрозділом. У жовтні 1917 р. на з’їзді Вільного козацтва обраний військовим отаманом. У листопаді 1917 р. зупинив вторгнення в Україну більшовиків. З 29 квітня 1918 р. до 14 грудня 1918 р. був гетьманом Української Держави. За час його гетьманування встановлена економічна стабільність в країні. Сприяв розвитку науки і культури. Емігрував до Німеччини. У квітні 1945 р. поранений під час бомбування станції Платлінг поблизу Мюнхена. Помер у лікарні монастиря Меттен.
«Що б не сталося, Україна в тій чи іншій формі буде. Не змусиш річку текти назад, так й з народом, його не примусиш відмовитись від своїх ідеалів...»
2. Економічна політика Гетьманату.
Головним пріоритетом економічної політики залишалось аграрне питання. Відразу після ліквідації більшовицької влади великі землевласники почали повертатися до своїх маєтків і за підтримки військ забирати захоплену в них землю. Вимагаючи відшкодування заподіяних збитків, вони нерідко перебільшували їхні розміри, чинили розправи над селянами, що викликало їхнє незадоволення і формувало опозицію новій владі. Разом з тим, у липні 1918 р. уряд опублікував проект аграрної реформи, що передбачала збільшення чисельності заможних селян за рахунок наділення їх державними та викупленими у великих землевласників приватними землями. Однак цей проект реформи не знайшов підтримки. До того ж уряд не пішов далі проголошення реформи і нічого не зробив для її реалізації.
На час приходу до влади П. Скоропадського промисловість перебувала у жалюгідному становищі. Відтік іноземного капіталу після революції, початок військових дій у Росії, соціально-політична нестабільність на теренах України спричинили її занепад. За таких умов уряд вимушений був запровадити державне фінансування фабрик і заводів, залучаючи до співпраці вітчизняних підприємців та інвесторів. Гетьман зауважував, що «тільки розвиток на Україні промисловості в зв’язку з... аграрною реформою... здатні були витворити порядок в народних масах, що вимагають права на краще життя». Задля стабілізації промислового виробництва ліквідовано робітничий контроль на виробництві, заборонено страйки і встановлено 12-годинний робочий день. Налагодилася також робота залізничного транспорту завдяки ремонту локомотивів, відновленню залізничних колій та мостів.
Успішно функціонувала реформована банківська система. Був утворений Український державний банк. Запроваджена ще з ініціативи УЦР грошова одиниця гривня залишалася стабільною. Наприкінці вересня 1918 р. запрацювала митна служба та були відкриті прикордонні пропускні пункти. Ці заходи сприяли стабілізації економічної ситуації загалом.
1. Як вирішували аграрне питання в період Гетьманату?
2. Що було зроблено для розвитку промисловості у країні?
3. Які заходи були здійснені для зміцнення фінансової системи?
Мовою джерела. Із «Грамоти до Українського народу» П. Скоропадського (22 жовтня 1918 р.):
«В області внутрішнього життя Наше правительство видало ряд законів, котрі кладуть міцну основу для майбутньої державності України. ... видано закони про громадянство, ... про заведення двох українських університетів, вироблено законопроект про встановлення Української Академії Наук і Мистецтв; ... за цей час видано більше 400 інших законодавчих актів, метою котрих являлось упорядкування політичного і економічного життя України. Наслідки всіх заходів виявились у загальному підвищенні економічного і культурного добробуту краю, що являється головною запорукою тривалості самої держави».
Ф. Лизогуб і П. Скоропадський
Герб Української Держави
1. Підтвердіть або спростуйте твердження: «За період Гетьманату було впорядковане економічне життя країни».
Мовою джерела. Закон «Про громадянство Української Держави» (2 липня 1918 р.):
«Обіцяю та заприсягаюсь бути завжди вірним Українській Державі як своїй Батьківщині, охороняючи інтереси Держави і всіма силами допомагаючи її славі та розцвіту, не жалкуючи для цього і свого життя. Обіцяю ... щиро виконувати всі обов'язки громадянина, ... завжди маючи на думці, що добро та розцвіт моєї Батьківщини мусить бути для мене вище моїх особистих рахунків».
1. Спираючись на закон, поясніть концепцію побудови Української Держави.
3. Зовнішньополітичні пріоритети Української Держави.
Зовнішньополітичний курс Гетьманату був регламентований умовами Берестейського (Брестського) договору, дотримання якого вимагало німецьке командування.
Однак навіть за такої ситуації вдалося досягти певних успіхів на дипломатичній ниві. Одним із головних завдань зовнішньої політики уряду була боротьба за міжнародне визнання Української Держави.
Міністерство закордонних справ, яке очолював Дмитро Дорошенко, упродовж восьми місяців діяло активно. Українську Державу визнали тридцять країн, з-поміж яких Румунія, Швейцарія, Польща, Фінляндія тощо. Були встановлені дипломатичні відносини із Німеччиною, яка разом із Австро-Угорщиною стали головними торговельними партнерами. У серпні 1918 р. була підписана угода, за якою до Центральних держав мали відправляти третину зібраного врожаю і металопродукції, 10% виробленого цукру. Натомість Україна отримувала кредит — мільярд німецьких марок, союзники зобов’язувалися поставляти вугілля, нафтопродукти, сільськогосподарську техніку та промислове устаткування. Українській Державі підпорядкували також частину кораблів, які, за умовами Берестейського (Брестського) миру, перейшли до Центральних держав.
П. Скоропадський з групою українських офіцерів. 1918 р.
Була врегульована проблема Криму, який визнали автономною частиною Української Держави. Цьому рішенню передували гострі суперечності. Так, у травні 1918 р. з дозволу німців було сформовано уряд Криму на чолі з генералом Сулейманом Сулькевичем. Він відновив дію законів Російської держави, виданих до більшовицького перевороту в Петрограді, й оголосив свій уряд гарантом самостійності Криму, допоки його державна незалежність не буде розв’язана на міжнародному рівні. П. Скоропадський вважав, що Крим повинен бути у складі Української Держави, однак Сулейман Сулькевич протидіяв цьому. Тому в серпні 1918 р. гетьман установив блокаду півострова, внаслідок якої його економічне життя було паралізоване. Уряд півострова змушений був розпочати переговори. Згідно із прийнятими рішеннями, Крим приєднувався до Української Держави і йому надавали широку автономію. Умови договору мали затвердити Курултай кримськотатарського народу і представники інших національних та громадських організацій півострова. Однак незабаром Крим окупувала Добровольча армія генерала А. Денікіна.
Ще одним вектором зовнішньополітичної діяльності стало врегулювання відносин із Росією. Однак переговори у Києві з російською делегацією під орудою Християна Раковського виявилися малопродуктивними, позаяк вона свідомо затягувала перемовини, вичікуючи поразки Німеччини. Відтак східні кордони Української Держави залишалися невизначеними, а майнові претензії — неврегульованими. А 13 листопада, після підписання Комп’єнського перемир’я, що поклало край Першій світовій війні, більшовицька Росія анулювала Берестейський (Брестський) мирний договір з Німеччиною і відмовилася від зобов’язань визнати Україну незалежною та суверенною державою. Гетьманат не визнали також країни Антанти, які орієнтувалися на відновлення «єдиної і неділимої Росії».
1. Якими успіхами відзначилося зовнішньополітичне відомство Української Держави?
2. Коли Крим було приєднано до Української Держави? За яких обставин це відбулося?
3. В яких відносинах перебувала Українська Держава з Росією та країнами Антанти?
Коли в Україні П. Скоропадський видав указ про відродження українського козацтва, ...
в Австро-Угорській імперії цісар Карл І оприлюднив маніфест, в котрому визнав право народів, що населяли імперію, на самовизначення.
Фільм «Гетьман П. Скоропадський»:
https://www.youtube.com/watch?v=564YGNMocv0
Левчук Д. Гетьман Павло Скоропадський у світлі історичних фактів:
http://booklya.com.Ua/books/46547/#search
• За яких обставин П. Скоропадський здобув владу?
• Як вирішували аграрне питання в період Гетьманату?
• Яку модель організації влади запропонував П. Скоропадський?
4. Зародження повстанського руху.
Українській Державі під орудою Павла Скоропадського вдалося забезпечити стабілізацію економічного життя, сформувати дієздатний чиновницький апарат, досягти певних успіхів у зовнішній політиці. Однак порівняно вузька соціальна база Гетьманату, тобто однобічна орієнтація на заможні верстви населення, відштовхнула від нього селянство, національну інтелігенцію, робітників. Окрім того, опора на німецьку військову адміністрацію не виправдала сподівань П. Скоропадського, бо Німеччина програвала війну, й на її території зріла революція.
Особливе незадоволення проявляло селянство, котре підтримувало лозунг «Земля — селянам!», який поширювали і лідери УЦР, і більшовики, і вже встигло частково реалізувати його за перебування при владі цих політичних режимів. Як наслідок, виник повстанський рух. Селяни воювали за свої інтереси, землю, проти будь-якої влади, яка приходила у село і намагалася повернути податки і централізоване управління. Одночасно вони боролись із німецько-австрійськими військами, котрі, намагаючись забезпечити поставки продовольства до своїх країн, вилучали його у селах. Повстанський рух був переважно стихійним. Його ідеологія і мета зазвичай відображались у заявах, наказах, зверненнях керівників-отаманів до жителів України, окремих повітів чи округ. Основною організаційною формою руху були місцеві групи, загони, які здебільшого охороняли свій населений пункт або найближчі околиці, спираючись на прихильне до них населення.
Улітку 1918 р. розпочалися селянські повстання у Звенигородському і Таращанському повітах на Київщині. Під тиском урядових військ селянські загони частково вдалися до партизанської боротьби на Київщині, а частково, переправившись через Дніпро, з боями пройшли Лівобережну Україну і зупинились у «нейтральній зоні» (територія по лінії Сураж-Унеча-Стародуб-Новгород-Сіверський-Глухів-Рильськ-Суджа-Куп’янськ), на якій, згідно з умовами Берестейського (Брестського) миру, не могли розташовуватися більшовицькі й німецькі війська. Селянським повстанням на Чернігівщині, спрямованим проти німецько-австрійських військ, керував штаб на чолі з підполковником російської армії Миколою Кропив’янським. На Катеринославщині й у Північній Таврії селянські протести набрали виразного анархістського забарвлення. Вони розпочалися з Гуляйполя Олександрівського повіту Катеринославської губернії під орудою Нестора Махна, який себе й своїх соратників називав анархістами-комуністами. Основною формою влади махновці вважали ради, підконтрольні місцевій людності, яка визначатиме їхню політику без будь-якого впливу центру. Після бою в Дібрівському лісі, де Н. Махно проявив особисту хоробрість та риси керівника, які дали загонові змогу вийти з оточення, повстанці нарекли його «батьком». Цим повстанським титулом він пишався і часто підписувався так під публічними документами. 16 жовтня 1918 року махновці захопили Гуляйполе. Регулярні війська, кинуті проти них, не змогли ефективно боротись із повстанцями, позаяк ті уникали боїв з переважаючими силами, завдаючи дошкульних ударів дрібним з’єднанням. До кінця 1918 р. Н. Махно об’єднав більшість повстанських загонів. Вони стали значною воєнною силою, на яку влада та німецько-австрійське командування змушені були серйозно зважати.
1. Як ставилися до Гетьманату різні групи суспільства? Чому?
2. Що привело до зародження повстанського руху в Україні?
3. Стисло охарактеризуйте селянський рух на Катеринославщині під проводом Н. Махна.
Підсумуйте свої знання
1. Запам’ятайте дати і події, пов’язані з ними:
- 29 квітня 1918 р. — П. Скоропадський оприлюднив «Грамоту до всього українського народу»;
- 29 квітня 1918 р. — встановлення Гетьманату, проголошення Української Держави на чолі з П. Скоропадським;
- 16 жовтня 1918 р. — прийняття закону про відродження українського козацтва.
2. Поясніть значення понять: Українська Держава, Рада Міністрів.
3. Підготуйте есе на тему: «Кроки Української Держави на шляху до її становлення».
4. Охарактеризуйте внутрішню та зовнішню політику Української Держави.
Відповіді надсилати:
Електронна адреса: larapronchakova@gmail.com
Viber https://invite.viber.com/g2=AQBxgYiwUTqOVEs4hIIabi8bB035I8VFjf6vWqO3OIx42XSJDOzdk3sigyzLG5eK
1. Директорія. Антигетьманське повстання.
Час працював на противників гетьманського режиму — революція у Німеччині, дезорієнтація у зв’язку з цим окупаційних військ, посилення повстанського руху погіршували ситуацію в Україні. У такій вкрай небезпечній обстановці П. Скоропадський вдався до зміни політичного курсу і почав шукати контактів з державами Антанти — Великою Британією і Францією. Знаючи про прихильність їхніх урядів до ідеї «єдиної і неподільної Росії», 14 листопада 1918 р. гетьман опублікував грамоту про союз із небільшовицькою Росією. Члени УНС витлумачили її як зраду ідеї самостійної України і розпочали підготовку до повстання задля відновлення УНР. 14 листопада 1918 р. вони утворили надзвичайний орган управління — Директорію в особовому складі Володимира Винниченка (голова), Опанаса Андрієвського, Андрія Макаренка, Симона Петлюри, Федора Швеця.
Зліва направо: члени Директорії Ф. Швець, С. Петлюра.
Того ж дня Директорія виїхала у Білу Церкву — центр антигетьманських сил, де дислокувалися січові стрільці, збройне ядро повстання. В оприлюдненому універсалі Директорія закликала населення до повстання проти Гетьманату.
Регулярних військ у Директорії було мало, але її підтримали добровольці із селян та містян. Німецькі війська дотримувалися нейтралітету й шукали можливості повернутися додому. 17 листопада 1918 р. повстанська армія зайняла Білу Церкву і Фастів та рушила на Київ. 18 листопада вона розбила гетьманські війська під Мотовилівкою — неподалік від столиці.
Перші успіхи повстанців вплинули на ті військові частини, які підтримували уряд П. Скоропадського. На бік Директорії перейшли Запорізька дивізія полковника П. Болбочана, Сердюцька дивізія та інші військові підрозділи. За кілька тижнів боїв війська Директорії оволоділи Києвом. 14 грудня 1918 р. П. Скоропадський зробив таку заяву: «Я, гетьман всієї України, на протязі семи з половиною місяців прикладав усіх своїх сил, щоб вивести край з того тяжкого становища, в якім він перебуває. Бог не дав мені сил справитись із цим завданням, і нині я, з огляду на умови, які тепер склались, керуючись виключно добром України, відмовляюся від влади». 18 грудня 1918 р. війська Директорії під керівництвом отамана С. Петлюри вступили у Київ.
Падіння Гетьманату зумовили як внутрішні, так і зовнішні чинники. Визначальним внутрішнім фактором стала вузька соціальна база режиму, бо політика урядів Української Держави була розрахована на задоволення інтересів майнових класів та окупаційної влади. Гетьманові не вдалося вирішити аграрне питання так, щоб його хоча б частково сприйняли селяни. Насторожено, а іноді навіть вороже ставилося до влади робітниче середовище міст, у якого забрали право на страйки та інші форми соціального протесту і котре вже спробувало у попередній період реалізувати популістські лозунги, не особливо задумуючись, до чого вони можуть призвести. П. Скоропадський не зміг порозумітися з опозицією, зокрема членами УНС. Негативно позначилася на існуванні Гетьманату і відсутність дієздатної армії. Не сприяли усталенню Гетьманату і зовнішні обставини. Центральні держави, що його підтримували, програли Першу світову війну, а налагодити діалог із державами Антанти не вдалося. Деструктивною була позиція більшовиків, які анулювали Берестейський (Брестський) договір і розпочали військові дії проти Української Держави. Натомість українським політичним силам не вдалося створити єдиний антибільшовицький фронт, оскільки вони воювали між собою.
1. Коли була створена Директорія? Хто до неї належав?
2. Хто підтримав антигетьманський виступ? Коли Директорія утвердилась у Києві?
3. Що зумовило падіння Гетьманату?
Мовою джерела. Універсал С. Петлюри від 18 листопада 1918 р.:
«По наказу Директорії Української Республіки, я, яко верховний главнокомандуючий, закликаю всіх українських солдат і козаків боротися за державну самостійність України, проти зрадника, бувшого царського наймита, генерала Скоропадського, самочинно присвоївшого собі права гетьмана України... Скоропадський оголошений поза законом за утворені ним злочинства проти самостійности Української республіки, за знищення її вільностей, за переповнення тюрем найкращими синами українського народу...»
Мовою джерела. Грамота П. Скоропадського про федерацію України з Росією:
«...Нині перед нами нове державне завдання. Держави Згоди були приятелями єдиної Російської держави. Тепер після пережитих Росією великих заворушень умови її майбутнього існування повинні безумовно змінитися. На інших принципах, принципах федеративних повинна бути відновлена давня могутність і сила всеросійської держави. В цій федерації Україні належить зайняти одне з перших місць, бо від неї пішов порядок і законність краю. Від неї ж вийшла дружба і єднання з славним Всевеликим Доном і славним Кубанським і Терським Козацтвами. На тих принципах... повинна бути збудована майбутня політика нашої України...»
1. Проаналізуйте думки учасників подій. Який документ справив на вас більше враження? Чому?
Коли в Україні було створено Комуністичну партію більшовиків України, ...
в Єкатеринбурзі більшовики стратили колишнього імператора Росії Миколу II із сім’єю.
Фільм «Отаманщина. Авантюристи громадянської війни»:
https://www.youtube.com/watch?v=caDoVf695U0
Відозва Директорії Української Народної Республіки:
http://www.hai-nyzhnyk.in.ua/doc2/1918(11)15.vidozva_unr.php
Підсумуйте свої знання
1. Запам’ятайте дати і події, пов’язані з ними:
- 16 жовтня 1918 р. — махновці захопили Гуляйполе;
- липень 1918 р. — утворено Комуністичну партію більшовиків України (КП(б)У);
- листопад 1918 р. — утворено Тимчасовий робітничо-селянський уряд України;
- 14 листопада 1918 р. — утворено Директорію;
- 18 листопада 1918 р. — гетьманські війська розбиті під Мотовилівкою;
- 14 грудня 1918 р. — П. Скоропадський зрікся гетьманської влади;
- 18 грудня 1918 р. — війська Директорії увійшли до Києва.
2. Поясніть значення понять: повстанський рух, Директорія, Український Національний Союз (УНС), Тимчасовий робітничо-селянський уряд.
3. Напишіть міні-есей на тему: «Нестор Махно — батько анархістського руху в Україні».
4. Поміркуйте, чому Директори не вдалося закріпити досягнуті результати.
• Коли відбулася перша війна УНР з більшовицькою Росією?
• Коли утворилася Директорія? Хто входив до її складу?
• Чому гетьмана Павла Скоропадського не підтримувало селянство?
2. Політична програма Директорії.
Після вступу до Києва повстанських військ, 19 грудня 1918 р. до столиці урочисто в’їхала Директорія. У програмному документі —
Декларації, яку вона оприлюднила, — було проголошено відновлення Української Народної Республіки. Призначений уряд —
Рада Народних Міністрів на чолі з Володимиром Чехівським. Директорія представляла в українському політикумі прихильників соціалістичного спрямування, котрі опиралися насамперед на селянство.
Важливу роль у формуванні її програми відігравав В. Винниченко, який належав до лівого крила УСДРП. Такої ж орієнтації дотримувався й очільник уряду В. Чехівський. С. Петлюра, будучи одним із впливових членів Директорії, зосередився головно на формуванні армії і суттєво не впливав на вироблення політичного курсу.
Для усталення влади Директорія ініціювала скликання 23 січня 1919 р. Трудового конгресу за участю 400 делегатів, зокрема 36 із Західної України. Трудовий конгрес, який обирали без «поміщиків і капіталістів», було проголошено вищим законодавчим органом влади. На місцях влада мала належати трудовим радам селян, робітників і трудової інтелігенції. Прагнучи позбавити промислову й аграрну буржуазію виборчих прав, Директорія намагалася встановити в Україні національний варіант радянської влади, тим самим протидіяти спробам більшовиків відновити владу рад робітничих і солдатських депутатів. Проте такий політичний курс Директорії не враховував інтересів різних соціальних груп, що надалі посилило напругу і дестабілізацію ситуації у суспільстві.
Нова влада скасувала гетьманське законодавство та відновила дію законів УНР. Було звільнено всіх призначених за Гетьманату чиновників. Запроваджено державний контроль над виробництвом і розподілом продукції. Відновлено 8-годинний робочий день, права на колективні договори, страйки, професійні спілки, заявлено про запровадження демократичних свобод.
1. Як називався уряд у відновленій УНР? Хто його очолював?
2. Задля чого Директорія намагалася встановити національний варіант радянської влади?
3. Які заходи здійснила Директорія в перші місяці перебування при владі?
Мовою джерела. З декларації Директорії УНР:
«... Директорія Української Народної Республіки оголосила: всі дрібні селянські господарства і всі трудові господарства залишаються в користуванні попередніх їх власників ..., а решта земель переходить у користування безземельних і малоземельних селян ... Відновлено восьмигодинний робочий день ... право страйків, а також усю повноту прав робітничих фабричних комітетів ... Влада в Українській Народній Республіці повинна належати лише класам працюючим — робітництву й селянству...»
Проголошення Декларації Директорії на Софійському майдані. 1918 р.
1. На які соціальні групи опиралася Директорія? Чому?
3. Внутрішня політика Директорії.
Попри задекларовані принципи, Директорії не вдалося налагодити управління економікою. Промисловість переживала не кращі часи. Скоротили виробництво більшість галузей, а залізнорудна і марганцева промисловості майже не випускали продукції, зростала нестача паливно-енергетичних матеріалів. Істотно зменшилося виробництво цукру. В такій ситуації перебували й інші галузі харчової промисловості. Усе це негативно відбивалося на становищі населення, особливо міського.
Головним питанням нової влади, як і попередніх політичних режимів, залишалось аграрне. Селяни, котрі підтримали Директорію, сподівалися, що вона вирішить земельне питання на їхню користь. Водночас, формуючи програму аграрних перетворень, Директорія змушена була враховувати демагогічну пропаганду більшовиків, яка мала відгук серед селян. Аграрні закони, ухвалені нею, були компромісними. Скасовано приватну власність на землю, її передали земельним управам у приватно-трудове користування, із наступним розподілом між селянами. Ці ж управи встановлювали терміни землекористування. Однак селяни часто відмовлялися відновлювати їхню діяльність, висловлювали невдоволення особовим складом земельних управ. Водночас не підлягали конфіскації землі заможних селян, промислових підприємств, цукрових заводів, іноземних власників.
Проте, як і за доби УЦР, така реформа не змогла примирити селянську бідноту та великих землевласників. Селяни вважали, що їх укотре обдурили, відтак самочинно вирішували аграрне питання силою. Замість трудових рад на місцях утворювалися селянські загони, які очолювали отамани, котрі перестали коритися Директорії, часто діючи на свій розсуд. В атмосфері зростаючої анархії розпочалися єврейські погроми. їх посилювали наявні в суспільстві ще з імперських часів антиєврейські настрої і значний відсоток євреїв серед більшовиків, політика яких викликала незадоволення населення. Долучалися до погромів також отамани. Незважаючи на всі зусилля, Директорії так і не вдалося їх зупинити. Великі землевласники і буржуазія також виявляли невдоволення політикою Директорії, позаяк їхні інтереси ігнорували. Відтак, балансуючи між економічною доцільністю та популізмом, між реаліями життя та ідеологічними догмами соціалістів, Директорія втратила час і не домоглася бажаних результатів.
1. Стисло охарактеризуйте становище в економіці.
2. Яке питання було для нової влади пріоритетним? Як його вирішували?
3. До чого призвела аграрна політика Директорії?
Мовою джерела. Телеграма зі зверненням С. Петлюри до козаків:
«По деяких місцях України окремими групами козаків вчинялися насильства над євреями. За перевіреними відомостями, козаків вербували провокатори гетьманці, добровольці й ті, хто називав себе «большевіками». Вони робили це, щоб осоромити Українську республіканську армію, внести в край безладдя та безчинство і такими способами вернути старе панування поміщиків і буржуазії...»
1. Хто, на думку С. Петлюри, здійснював єврейські погроми?
2. Знайдіть підтвердження чи спростування цієї версії у п. 2 параграфа.
4. Зовнішня політика.
Складною залишалась і зовнішньополітична ситуація, в якій опинилась УНР. Директорія зуміла досягти розширення міжнародних зв’язків УНР, яку визнали Угорщина, Чехословаччина, Голландія та інші країни. Проте важче було порозумітись із державами, що могли вплинути на існування УНР, зокрема більшовицькою Росією, Великою Британією, Францією. До того лідери УНР не мали консенсусу щодо зовнішньополітичних орієнтирів. Більшість на чолі з В. Винниченком виступала за союз із більшовицькою Росією проти Антанти. Натомість прихильники С. Петлюри наполягали на союзі з країнами Антанти, спрямованому проти більшовиків.
Анулювавши Берестейський (Брестський) договір, більшовицька Росія розпочала наступ на територію УНР. Переговори про мир, що відбувалися у грудні 1918 р. між Директорією УНР та РНК РСФРР, виявилися малопродуктивними, позаяк більшовицьке керівництво лицемірно заявило, що ніяких регулярних російських військ в Україні немає, воєнні дії тривають між арміями Директорії і радянського уряду України. 16 січня 1919 р. УНР оголосила війну більшовицькій Росії. Проте військові дії вела вкрай невдало. 5 лютого 1919 р. Директорія залишила Київ, до якого вдруге увійшли більшовики, і переїхала до Вінниці. Весною 1919 р. більшовики встановили контроль майже над усією Правобережною Україною. Реформувавши армію та зміцнивши дисципліну, Директорія у травні 1919 р. змогла зупинити більшовицький наступ на лінії Старокостянтинів-Проскурів (нині Хмельницький)-Кам’янець-Подільськ. Однак перехопити ініціативу вона так і не спромоглася. Військо Директорії відчувало нестачу озброєння та матеріальних ресурсів.
5 лютого 1919 р. більшовицькі війська увійшли до Києва
Прагнучи знайти союзників у протидії більшовицькій агресії, Директорія розпочала переговори з країнами Антанти. У листопаді 1918 р. англо-французькі війська висадилися на півдні України, намагаючись взяти під контроль українські землі, які, за умовами Комп’єнського перемир’я, залишили німецькі війська. Збройні сили Антанти, просуваючись углиб української території, зупинилися на лінії Тирасполь-Вознесенськ-Олешки. Загальна чисельність антантівських військ у Криму і материковій частині України становила 60 тис. осіб. На їхню підтримку сподівалася Директорія, ведучи в Одесі переговори із французьким командуванням. Проте Франція орієнтувалася на білогвардійську Росію, відновлену Польщу, а УНР намагалася використати для боротьби з більшовиками. До того ж керівників УНР вони вважали соціалістами і вимагали їхнього усунення від управління державою. Для продовження переговорів на початку 1919 р. відбулася реорганізація Директорії: В. Винниченко і В. Чехівський оголосили про відставку, уряд очолив Сергій Остапенко, а Директорію — Симон Петлюра. Однак досягнуту угоду про спільні дії проти більшовиків реалізувати не вдалося. Наприкінці весни 1919 р. під контролем Директорії залишилася тільки смужка української території у районі Надзбруччя. Її поразку зумовили низка факторів. По-перше, у розбудові держави Директорія, як і УЦР, опиралася насамперед на інтелігенцію і селянство, не залучивши до співпраці підприємців, великих землевласників, військову еліту. По-друге, перебудовуючи
владні структури Гетьманату, вона не знайшла їм адекватної заміни. По-третє, більшість проголошених економічних реформ виявилися декларативними, оскільки Директорія не виробила механізму їхнього впровадження, особливо в аграрному питанні. Відтак революційність стихійних селянських формувань, які усунули від влади Гетьманат, швидко почала перетворюватися на руйнівну для Директорії анархію. По-четверте, несприятливо позначилися на перебігу подій в УНР і зовнішні чинники — війна з більшовицькою Росією та невдалі переговори із країнами Антанти.
1. Якими були зовнішньополітичні орієнтири керівників Директорії?
2. Коли та чому почалася друга війна УНР з більшовицькою Росією?
3. Стисло охарактеризуйте відносини Директорії із країнами Антанти.
Симон Петлюра (1879-1926)
Народився в передмісті Полтави.
Освіта: Полтавська духовна семінарія.
Брав участь у діяльності РУП, УСДРП. У роки Першої світової війни працював у Земському союзі. Написав працю «Війна і українці», в якій закликав українців підтримувати Росію у війні. Входив до УЦР. У Генеральному секретаріаті відповідав за військову справу. Під час Гетьманату виступав за обмеження прав великих землевласників. Член Директорії, брав участь в антигетьманському повстанні. Від листопада 1918 р. — Керівний Отаман армії УНР. На початку лютого 1919 р. став Головою Директорії. Ініціатор підписання Варшавської угоди між Польською Республікою та УНР про спільні дії проти більшовиків. Після поразки українських військ опинився в еміграції. З 1920 до 1923 рр. керував урядом УНР в еміграції (екзилі). В 1926 р. С. Петлюру вбив у Парижі С. Шварцбард, агент радянської політичної спецслужби.
Із Декларації Директорії УНР:
http://uahistory.info/2012/08/14/z_deklarac_direktor_unr.html
Фільм «Симон Петлюра»:
https://www.youtube.com/watch?v=5M8xHTFNKYM
Коли в Україні англо-французькі війська висадились на півдні України, ...
у Франції було підписане Комп’єнське перемир’я, закінчилась Перша Світова війна.
Підсумуйте свої знання
1. Запам’ятайте дати і події, пов’язані з ними:
- 19 грудня 1918 р. — в’їзд Директорії до Києва; оприлюднено Декларацію Директорії;
- 23 січня 1919 р. — Директорія скликала Трудовий конгрес;
- 16 січня 1919 р. — початок війни УНР з більшовицькою Росією;
- 5 лютого 1919 р. — Директорія залишила Київ.
2. Поясніть значення понять: Рада Народних Міністрів, Трудовий конгрес.
3. Проаналізуйте внутрішню політику Директорії, визначте її сильні й слабкі сторони.
4. Підтвердіть або спростуйте думку: «Національний варіант радянської влади, який запроваджувала Директорія, призвів до краху зовнішньої політики УНР». Наведіть аргументи.
Завдання необхідно виконати до 1 грудня 20:00
Відповіді надсилати:
Електронна адреса: larapronchakova@gmail.com
Немає коментарів:
Дописати коментар